Цю історію ви прочитаєте за одну хвилину, а запам’ятайте все життя

Цю історію ви прочитаєте за 1 хвилину, а запам’ятайте все життя.

Довгою, стомлюючою дорогою йшов чоловік із собакою. Ішов він собі йшов, втомився, собака теж втомився.

Раптом перед ним оазис! Прекрасні ворота, за огорожею — музика, квіти, дзюрчання струмка, словом, відпочинок.

— Що таке? — спитав мандрівник у чоловіка, що стояв біла воріт.
— Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти та відпочити по-справжньому.

— А чи є там вода?
— Скільки завгодно, чисті фонтани, прохолодні басейни…

— А поїсти дадуть?
— Все, що захочеш.

— Але зі мною собака.
— На жаль, сер, з собаками не можна. Її доведеться залишити тут.

І мандрівник пройшов повз. Через деякий час дорога привела його на ферму. Біля воріт знову сидів чоловік.

— Я хочу пити, — попросив мандрівник.
— Заходь, у дворі є криниця.

— А моя собака?
— Біля криниці побачиш напувалку.

— А поїсти?
— Можу пригостити тебе вечерею.

— А собаці?
— Знайдеться кісточка.

— А що ж це за місце?
— Це рай.

— Як так? Брамник біля палацу неподалік сказав мені, що рай там.
— Бреше він усе. Там пекло.

— Як же ви, в раю, це терпите?
— Це дуже корисно. До раю доходять лише ті, хто не кидає своїх друзів.