— Та скільки можна їй казати, вже говорено-переговорено, — із роздратуванням говорить Анна Олександрівна. — І років уже багато, і самі вони із зятем батьки, але живуть за принципом «день минув і добре».
Женя в нас жінка цілеспрямована, усе мріє стати кимось, хоча чого їй іще треба? Стала вона і дружиною, і матір’ю, і на роботі фахівцем, так усе їй мало.
А адже в гонитві за кар’єрним зростанням вона може змарнувати головне — сім’ю, — скаржиться подругам Ольга Степанівна.
Женя — її невістка. Жінці 36 років, чотири роки тому вона подарувала чоловікові свою першу й поки єдину дитину.
Здавалося б, вік усвідомленого материнства, до цього син Ольги Степанівни з дружиною прожили п’ять років, не обзаводячись нащадками.
Але ні, Женя не збирається йти з головою ні в материнство, ні в домашнє господарство.
— Та в неї кар’єра якраз угору пішла, коли вона з декрету виходила, так сталося, — пояснює Ольга Степанівна. — Її запитали, чи може вона вийти раніше, хтось із начальників на пенсію йшов. Ну наша й понеслася.
Благо, сваха на пенсії, живе поруч, погодилася з онуком сидіти. І все. Немає в нас ні дружини, ні матері, йде рано-вранці, приходить коли о десятій вечора, коли пізніше.
Ольга Степанівна бачить, що сина такий стан справ не влаштовує.
— Приїхав до мене недавно, — розповідає пенсіонерка. — Не можу, каже, вдома сидіти. Набридло. Як не прийдеш — удома в нас теща! Смажить, варить, шкребе, миє.
Мама Євгенії тепер стала трохи вільнішою: малюк ходить до садочка, тож бабуся може розпоряджатися собою, як хоче. Винятком є лише час, коли онук хворіє й не ходить до дитячого садка.
Жінка живе поруч, приводить онука (відводить його в садок батько), а потім починає в будинку доньки наводити лад: посуд перемиє, поїсти приготує, щось випере, щось попрасує.
А зять незадоволений — він постійно проводить вечори в компанії тещі.
— А коли мені цим займатися? — відповіла Женя на претензії чоловіка. — Так, раніше я сама давала собі раду. Але до декрету я зовсім не так працювала. У мене напружений графік. Так, я закінчую «не по дзвінку».
Ти був незадоволений напівфабрикатами? Ми вирішили цю проблему. Що треба ще? Яка різниця, хто біля плити стоїть? Не хочеш бачити вдома тещу? Не питання, ставай до плити, до раковини, за праску візьмися. Мені ніколи.
— Звісно, синові це не подобається, — каже Ольга Степанівна.
— Сваха спокійна жінка, делікатна. Але чоловіка теж можна зрозуміти. Приходить із роботи, розслабитися хочеться, а тут і із сином посидь, і мама дружини снує туди-сюди.
— Ну, Олю, — заперечує приятелька пенсіонерки. — У чомусь невістка має рацію. Вона гроші заробляє. І своїй мамі допомагає, і тобі підкидають. Квартира в них шикарна, машина є, ремонт хороший зробили навіть тобі.
І міг би чоловік і поїсти приготувати, і посуд помити, і речі в пральну машину закинути, якщо у дружини краще виходить заробляти.
— Якщо чоловік буде всім цим займатися, — обурюється Ольга Степанівна, — то на біса йому дружина? Заробляє, так. Але і син на місці не сидить, він теж зарплату додому приносить. Можна жити й трохи скромніше, але на першому місці має бути сім’я, а не робота. Усіх грошей не заробити.
Ольга Степанівна навіть спробувала поговорити з невісткою.
— Женечко, якщо вже ніяк без допомоги по господарству обійтися не можна, то, може, мама приходитиме вдень? А ввечері нехай чоловік із сином займається сам? Ну й посуд може мама вимити після вечері вранці чи вдень?
І Женя спалахнула.
— Мамо, — сказала вона. — Моя мама буде приходити тоді, коли їй це зручно. Якщо мій чоловік сам не в змозі вимити сковорідку й чашки, то вдень можете приходити Ви. Далеко їздити? Тоді не треба радити.
Узяти помічницю по господарству? А оплачувати її пропонуєте мені? І потім, я не хочу, щоб у мене у квартирі без мене перебувала стороння людина, розумієте? Не хочу.
— Та ні, сваха якраз усе влаштовує, їй донька допомагає грішми, добре, я б сказала, допомагає, — говорить Ольга Степанівна.
– Часу вільного в неї багато, живе за п’ять хвилин ходьби. Почувається потрібною й корисною. Але вже дуже сина мого це все напружує. Зрозумійте, не дружина, а машина якась із заробляння грошей! А чоловік усі вечори вдома з дитиною й тещею.
Слухають Ольгу Степанівну жінки, кивають, щоб не загострювати. Свою думку щодо ситуації тримають при собі.
Ось така от нова реальність, коли кар’єра дружини вимагає повного перегляду ролей у родині, а чоловікові це не до вподоби.
А як ви вважаєте, дорогі читачі, чи має чоловік право вимагати від дружини «сімейних» вечорів і вечері, навіть якщо він заробляє менше, чи варто йому просто прийняти допомогу тещі й стати більш залученим у побут?
