— Ти монахом живеш? Сумніваюся, – кричала колишня дружина в трубку. – Жінок, мабуть, водиш. А я теж жива людина і маю право на те, щоб спробувати влаштувати особисте життя. — Влаштовуй, – відповів колишній чоловік. – Хто ж проти? Я твоєму сердечному другові ні слова не сказав. Але за квартиру платити я більше не буду. Раз у тебе є мужик, нехай він і оплачує оренду. — А потім коронне: «Повезу сина і ти його більше не побачиш або побачиш раз на рік», – передає слова невістки Юлія Сергіївна

— Та вони давно розійшлися, дитині два роки було, – розповідає Юлія Сергіївна. – Ну просто неможливо було вже жити в постійних чварах.

— А цікаво, через що ж були непорозуміння?

— Ой, ну як це зазвичай буває, Дарина в декреті сиділа і пред’являла чоловікові претензії постійно, що вона одна все робить. Вимоталася вся і готувати, і з дитиною сидіти, – махає рукою Юлія Сергіївна. – А коли домашню роботу навпіл ділити, якщо син мій весь час на роботі? Він на півтори ставки гарував, щоб сім’ю утримувати. Причому, це їм ще за квартиру не треба було платити, у сина двокімнатна квартира від бабусі, спадкова. Але, я вважаю, що у невістки занадто високі запити були: і машину, і відпочинок на морі, і перстень з діамантом за сина. Він і намагався заробити, а все одно був поганий.

— Ну, так, не за того Даринка заміж пішла, – усміхається подруга жінки. – Треба було мільйонера вибирати.

— Мабуть, черга з олігархів не стояла, – уїдливо каже колишня свекруха Даші. – Загалом, розпалася сім’я, що вже тепер винуватих шукати.

Колишня невістка їхати в область до своїх батьків не захотіла, та й синові Юлії Сергіївни не хотілося, щоб його син ріс далеко від свого батька. Стали шукати варіанти. Колишній чоловік запропонував Даші такий: він сплачує аліменти на дитину, а ще оплачує колишній дружині та синові оренду на однокімнатну квартиру.

— Ну Даша порахувала, що аліментів на неї до 3-х років буде менше, ніж вартість оренди в столиці, та й погодилася. Домовилися і про те, що мій син продовжуватиме платити за оренду і потім, до школи сина, – продовжує Юлія Сергіївна. – Юля мотивувала цю «хотілку» тим, що на той час вона зуміє накопичити на власну квартиру перший внесок, нехай і не в столиці, але десь поряд. На тому й вирішили.

Юлія Сергіївна зізнається, що коли син їй розповів про ці домовленості, вона пальцем біля скроні покрутила: занадто жирно колишній невістці. Одна справа аліменти і допомога в додаткових витратах на сина, оплата житла на той час, поки Даша в декреті, і зовсім інша – платити за квартиру для колишньої ще кілька років.

— Та просто не вірила я, що невістка з її тягою розтринькати все, зможе щось там накопичити. Але син так вирішив, я висловилася лише одного разу і більше вже про це не заїкалася. Так, мені теж було шкода втрачати зв’язок з онуком, хоча… таких онуків може бути ще багато, – вважає Юлія Сергіївна.

Час минав, Даша вже вийшла на роботу, син пішов у садок. Стосунки між колишнім подружжям більш-менш вирівнялися. Скандалів не було, колишній чоловік перераховував гроші відразу квартирній господині, аліменти надходили на картку Даші за виконавчим листом.

Додаткові витрати були рідкісними, та й то сказати, коли хлопчика забирали до себе на кілька днів бабуся або батько, то намагалися малюкові купити щось з одягу або взуття, іграшки.

— І пакет із продуктами син разом із дитиною колишньої привозив, коли повертав онука до неї. Фрукти, йогурти, печиво різне, інший раз і м’яса шматок хороший, ще щось, – пригадує Юлія Сергіївна.

В один із таких візитів, увечері в неділю, син Юлії Сергіївни забрав від неї онука і повіз його до матері. Дорогою заїхали, як зазвичай, смаколиків різних накупили. Яке ж було здивування чоловіка, коли двері йому відчинив незнайомий мужик, у домашньому халаті й капцях. Привітався, запросив пройти.

— Та з усього було видно, що почувається він там господарем, мабуть, давно ходить, просто Даша не говорила, що в неї хтось з’явився. Онук? Онуку 3 роки і 7 місяців, він, можливо, дядька цього і не бачив. Вночі прийшов – вранці пішов, ось і все, – обурюється Юлія Сергіївна. – Так, колишня невістка має повне право на те, щоб влаштувати особисте життя. Але й син мій має повне право не оплачувати квартиру, куди його колишня приводить стороннього мужика.

—  Ну так, – погоджується співрозмовниця жінки. – Раз ти думаєш про своє особисте життя, значить, на ноги вже встала і допомоги не потребуєш. Аліменти – це за законом, а оплата квартири – жест доброї волі вже.

Син Юлії Сергіївни розсудив так само. Ні слова не кажучи Даші, він поінформував квартирну господиню, що тепер вона може вимагати квартплату з його колишньої дружини. Господиня зателефонувала Даші за кілька днів до передбачуваної дати і попередила, що чекає на гроші.

Для молодої жінки новина була неприємною і несподіваною. Почалися дзвінки й повідомлення колишньому чоловікові, що в них була домовленість, що Даша навіть не брала з колишнього аліменти на своє утримання цілий рік, коли синові ще не було 3-х років, що вона платити за винайм сама не може.

— Ти монахом живеш? Сумніваюся, – кричала колишня дружина в трубку. – Жінок, мабуть, водиш. А я теж жива людина і маю право на те, щоб спробувати влаштувати особисте життя.

— Влаштовуй, – відповів колишній чоловік. – Хто ж проти? Я твоєму сердечному другові ні слова не сказав. Але за квартиру платити я більше не буду. Раз у тебе є мужик, нехай він і оплачує оренду.

— А потім коронне: «Повезу сина і ти його більше не побачиш або побачиш раз на рік», – передає слова невістки Юлія Сергіївна. – Син скріпився і на шантаж не повівся. Ну і нікуди не відвезла. Натомість і цього місяця нерви мотає, видно, кавалер оплачувати квартиру відмовився.

— Тут не тільки я зі своїм новим чоловіком зустрічаюся, – скандалить Даша. – Тут і твій син живе. Якщо що, то половину квартири ти все одно маєш оплачувати.

— Не половину, а чверть, – відповів колишній чоловік. – Тому що дитину зобов’язані утримувати обоє батьків. І я, і ти. І ні, я не ревную. Я просто не хочу оплачувати квартиру для твоїх розваг. Знайшла мужика? Чудово, опустимо те, що квартира однокімнатна і дитина все бачить, але твій новий чоловік і повинен про тебе піклуватися. А якщо чоловік не хоче, то це вже не новий чоловік, а практично клієнт. А це вже зовсім інша справа.

Син Юлії Сергіївни має намір тепер подати до суду на визначення місця проживання дитини. Він вважає, що всі шанси виграти справу в нього є, головне – це житло у власності та кімната для дитини. Зрештою, на ті гроші, що звільняться від оплати оренди та аліментів колишній дружині, можна й няню найняти.

Постскриптум: власності у колишньої невістки Юлії Сергіївни взагалі немає, у області квартира належить її батькові та бабусі.

Що скажете? Які шанси батька?