Десять років тому почалося наше спільне життя. У дружини була дитина від першого шлюбу, до якої я намагався ставитись як рідний батько. На жаль, великий вплив на дитину мала мати колишнього чоловіка, якій давали дитину, оскільки вона зображала з себе люблячу бабусю.
Але ми з дружиною намагалися цей негативний вплив нівелювати. У дружини були незрозумілі ревнощі до мене, хоча в минулому шлюбі, такого не було в неї. Я відмовився від усіх друзів і тим більше від жіночої частини знайомих, поміняв роботу і взагалі намагався, щоб ревнощі пішли.
Згодом у нас народився син, а старша дочка у зв’язку з віком та впливом з боку родичів ставала все більш неможливою у спілкуванні, багато робила на зло. І ось два роки тому мати колишнього чоловіка влаштувала так, що дочка вирішила піти жити до свого батька, але при цьому влаштувавши скандал.
Це дуже підкосило емоційно дружину, ми і так звичайно весь цей час жили в частих сварках, і дружина з кожного приводу розлучатися намагалася, але мені вдавалося її заспокоїти, адже це були придумані ревнощами сварки, а тут я й у догляді за її дитиною. став винним.
Зараз з дитиною стосунки налагоджуються, бо вона виявилася непотрібною своєму батькові, а я вирішив знову стати для неї як батько. Пішла ревнощі і з дочкою стосунки покращилися, але тепер побутові сварки стали частиною нашого життя, то я десь перегинаю ціпок, то дружина знаходить дрібний привід.
І ось я місяць не міг купити мішок картоплі (саме мішок, а не кілограм) і тут вона захотіла терміново, щоб я знайшов в інтернеті та замовив, а я хотів прийти спочатку додому. Все це вилилося в сварку, а мені треба було їхати на дачу і дорогою ми ще сперечалися та сварилися, розмовляючи телефоном. І ось увечері того ж дня я повертаюся додому та дізнаюся, що дружина подала на розлучення. Розуму незбагненно.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…