Синові 27 років, проживає окремо та далеко вже 10 років. Начебто працює, сильно не розповідає, прописаний у мене і два роки тому почали надходити листи про кредитні заборгованості.
Почав говорити про проблеми, до пуття нічого не пояснюючи, я насилу, але допомогла, все оплатила. Через півроку все почалося по новій, почали йти багато листів про заборгованості, почала питати, говорити відверто не хоче, заніс мене до чорних списків скрізь.
Сама дзвонила до банків, що могла, віддавала, заносила його до чорних списків банків. Додому їхати не хоче, бреше, вигадує всяке марення, що йому дали термін, хоча ніяких повісток за місцем прописки не було.
У мене більше немає ні грошей, ні сил платити, я в усьому повністю собі відмовляю, живу як безхатько. У мене 30 років робочого стажу, у розлученні вже 7 років.
Чоловік пив, до сина достукатися не можу, постійно плачу, страшні картини перед очима, я не знаю, що робити. Що я зробила не так, що мені робити далі, як жити з почуттям провини, що я не змогла правильно виховати сина.
Галина Василівна перебралася до Євгена та Ірини на початку весни. Тоді це здавалося тимчасовим порятунком.…
Щопонеділка в Тетяни стабільно дзеленчав телефон — дзвонила старша сестра Маргарита. Жила вона далеко, ще…
Галина Петрівна ночами не спала. Лежала, дивилася в темну стелю, а серце калатало, як навіжене.…
Відтоді як донька вступила до медінституту й поїхала до столиці, Галина Михайлівна залишилася в квартирі…
Біда була в тому, що чоловік завжди аж надто старався. Часом здавалося, що він порпається…
Олена нервово витирала мокрі руки об кухонний рушник. Перед очима плив клаптик паперу — список,…