У мене була хороша робота, дружний колектив, але невелика зарплата. І ось подруга переманила мене до себе в компанію, пообіцявши, що грошей тут буде втричі більше. Я погодилася, а хто б не погодився?
Я довго звикала у новому колективі, тут все було по-іншому, спілкування між співробітниками начальством не віталося, каву пити теж не було прийнято. При тому, що на старому робочому місці у нас стояла кавоварка та ласощі (все це за рахунок компанії), а тут каву треба було ще купувати самому в кафе, де ми обідали.
Але до цього можна було б ще звикнути за таку зарплату, але керівник постійно не в настрої, приходить злий ще з дому. Коли я принесла йому документи, щоб уточнити деякі робочі моменти, він почав кричати на мене, ображати.
Я в сльозах сіла за свій стіл, мені було соромно та прикро, адже я не з особистого питання зверталася до нього. Подруга стала мене заспокоювати, сказала, що для нього це гаразд, що він кричить на всіх і вони вже до цього звикли. “Звикнеш і ти” – сказала вона.
Коли я спитала, чому він дозволяє собі такі витівки, подруга відповіла, що в нього проблеми в сім’ї, точніше з дружиною, яка вже неодноразово від нього йшла. Чи в неї є коханець, у чому він її постійно підозрює, чи їй просто набрид його нестерпний характер.
Я весь день вирішувала звільнятися або залишитися працювати, адже гроші і справді непогані, та й роботу зараз не так просто знайти, але і працювати в такій напрузі не хочеться.
Коли через кілька днів я почула, як начальник нагрубіянив іншій співробітниці: «що ти лізеш до мене зі своїми питаннями, у мене і так проблем вистачає, а ти навантажуєшь мене ще й своїми!».
Я була в шоці. Які справи можуть бути на роботі? Якщо є проблеми в особистому житті, то й вирішувати варто їхні вдома, а не в офісі.
А якби всі приходили працювати зі своїми проблемами? У мене теж борги і кредит в банку, який ніяк не вдається погасити, так що ж мені робити, на людей кидатися?
Можна ж якось інакше відповісти, щоб пізніше зайшли або вирішили самостійно. Мені було б соромно поводитися так з підлеглими, щоб усі знали, що у мене в сім’ї коїться і обговорювали це між собою. Невже він цього не розуміє?
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…
"Ой, та ти з глузду з’їхала, дівчино, якщо зібралася за Тимка Гнатюка заміж." Так сказала…
Сонце пекло так, що марево над полтавськими грядками аж тремтіло, але Віку раптом кинуло в…
Я досі пам’ятаю той день, коли ми вперше переступили поріг нашого нового дому у Черкасах.…