Не знаю, що й думати. Невже мій чоловік мені зраджує? У шлюбі ми 5 років. Не без сварок, але загалом нормально. Є маленька дитина. Після того, як з’явилася дитина стали быльше захищатися, тому що другу дитину поки не плануємо.
Близькысть при цьому стала рідкісною. У чоловіка спочатку був дуже прохолодний темперамент. Щодня близькысть була лише у класичний медовий місяць після весілля. Потім чоловік запропонував скласти графік, скільки разів на тиждень ми це робимо. Ох, як я сміялася!
Звичайно, ніякий графік складений не був. Просто все відбувалося лише з ініціативи чоловіка. Якщо ініціатива була від мене, чоловік начебто й тішився, але щодня не хотів близькості. Робота у нього важка, фізична. Він дуже втомлюється. Вихідний лише один, і його ми проводимо дуже активно.
Тому я вважала, що чоловік утомився за життя, і йому треба мало близькості. Коли одного разу я запропонувала спробувати щось незвичайне то він з жахом відмовився. Такий ось холодний темперамент. Я активніша, але мені складно виявляти ініціативу. Я підлаштовуюсь під бажання партнера. Мене не турбувала рідкісна близькість.
Вагітність у мене була проблемна, і від лизькості взагалі довелося відмовитися. Потім я довго приходила до тями після пологів. Лікарі заборонили близькість протягом 3 місяців після пологів. Таким чином, інтиму у нас не було майже рік.
У мене були деякі підозри, що чоловік пішов у невеликий загул, поки я лежала в пологовому будинку тиждень на збереженні, про його підозрілу поведінку розповіли мої родичі, з якими він жив. Він затримувався з роботи, розповідав якісь історії про знайому, яка спить з усіма поспіль. Чомусь його це питання дуже хвилювало. Але не спійманий, не злодій. Я могла здогадуватися, але не більше.
Потім, вже після народження дитини, якось він довго затримався на роботі. Чи не на півночі. Сказав, що було багато роботи, керівництво потріпало нерви, він випив із горя і заснув десь дорогою додому. Якщо чесно, я не дуже повірила в це. Але знов-таки — не спійманий, не злодій. Всяке буває.
А ось сьогодні, здається, я спіймала чоловіка за хвіст, що вислизає. Оскільки близькість у нас зараз раз на місяць, а то й контрацепції нам потрібно мало. Приблизно місяць тому чоловік чомусь купив велику упаковку. Я точно пам’ятала, що вона була витрачена не вся.
Проте сьогодні була спроба зайнятися близькістю, і я виявила, що в упаковці вже нічого немає. Є інші, нова маленька упаковка. Запитала у чоловіка, що за новина. Він суворо відповів, що, мовляв, мають бути десь старі упаковки.
Після його виходу на роботу я перерила все, але старих так і не знайшла. Лише нові. Увечері ще раз спитала чоловіка, куди поділися старі презервативи. Він відповів, що не знає, має бути. І вийшов із кімнати.
Я вже знаю, що по ньому не можна визначити, коли він бреше, коли ні. Обличчя та очі дуже чесні і такі сумні. А бувало, що з таким обличчям і очима вже брехав із інших питань, теж серйозних. І тепер я не знаю, як бути. Помилитися я навряд чи могла.
Близькість у нас тепер рідкісний гість, покупка контрацепції – новина року, ну, не могла я нічого переплутати. Упаковка зникла. Мабуть, у чоловіка є хтось. А я дивуюся, як чоловік може так довго без близькості обходитися!
І тепер мені треба ламати все життя. Розлучатися, вирощувати дитину без батька, однією тягнути цей віз. Я була гарною дружиною, і мені прикро. Так, близькості було замало, але ж сам чоловік так хотів. Навіть не знаю, у чому я винна.
Але й жити із зрадником якось не хочеться, нерви не витримають. І страшно це, адже людина може на собі принести, бозна, яке венеричне захворювання. А тут і я, і дитина. Хіба мало що! Ось так виходить, гуляє один, а всі проблеми має вирішувати потім інший.
