Мені 22 роки, вже більше року, як познайомилася з хлопцем, і він переїхав до мене жити. У мене своя квартира, що дісталася від бабусі, а Ігор узяв у кредит машину, і йому ще виплачувати за неї залишилося 3 роки.
З самого початку він казав, що має невеликі фінансові труднощі через кредит, і тому він не може дарувати мені подарунки і запрошувати до кафе. Але весь цей час, що ми разом він жодного разу не купував навіть продукти, щоправда, іноді допомагає мені з прибирання, але це все дрібниці порівняно з тим, що він живе на всьому готовому і лише обіцяє, що все скоро налагодиться.
Нещодавно Ігорю підійняли зарплату, і я вже подумала, що нарешті, і він вноситиме свій внесок у наші витрати, але тепер у нього з’явилася нова проблема. Він почав говорити, що йому варто подумати про своє житло, бо в житті всяке буває — раптом я його вижену, і він залишиться на вулиці.
Те, що він і далі житиме на всьому готовому, виплатить машину, а потім і квартиру, і може так станеться, що знайде собі іншу дівчину, а я залишуся сама, Ігоря схоже не турбує. Ігор часто розповідає про свою колишню дівчину, і мені боляче про це слухати.
Він згадує ті добрі моменти, що в них були. Може тому, що йому не пощастило з першим коханням, він тепер не хоче ризикувати?
Подруги мене засуджують, кажуть, що він добре влаштувався, тільки використовує мене, і мені час знайти гідного хлопця. Я б не проти узаконити наші стосунки, і якщо й брати кредит на квартиру, то разом і платити теж спільно, а потім можна буде її здавати, якщо він так хоче своє житло.
Але це поки що мої мрії і плани, і справа, напевно, не в квартирі, а в почуттях, яких у нього, схоже, немає. Поки не можу в цьому розібратися, Ігор постійно каже, що кохає, але чомусь не поспішає робити пропозицію.
