Ситуація просто нестерпна. Я влаштувалася на роботу, і по роботі мені доводилося спілкуватися з різними людьми, але одна людина підійшла до мене і ми стали дружити. У дружбу між чоловіком і жінкою я не вірила, але я зрозуміла, що він друг. Я йому могла розповісти все.
Чоловік знав, що ми дружимо, і нічого в цьому поганого не бачив. Я звільнилася та його звільнили. Ми з ним не бачилися 2 роки, лише переписувалися у соціальних мережах.
За цей час в мне з’явилася дочка. Із чоловіком почалися проблеми. Ні, він у мене хороший, багато рпацює, любить доньку ну і, напевно, мене (як він каже). Раніше з чоловіком конфліктів не було, але тут мої батьки почали ображати, особливо мого батька.
Був страшний скандал. Справа дійшла до розлучення, але в мене донечка та інший її любити так як він не буде, стосунки зіпсувалися. Я зрозуміла, що щось пропало, немає більше цих почуттів.
У мене з’явилася машина, і щоб не потрапити в аварію я каталася вечорами, тому що досвіду немає, та й страшно, чоловік завжди відпускав. І ось на дорозі ми зустрілися з другом випадково, зупинилися і спілкувалися.
Він мені запропонував допомогти з водінням, ну я від допомоги не відмовилася. Ми каталася, зупинялися, спілкувалися, і тут він мене поцілував.
Справа закінчилася близькістю. Я навіть не зрозуміла, як так швидко сталося. Можете називати мене як завгодно, але це було просто супер, за 9 років спільного життя з чоловіком такого ніколи не було.
Ми з ним іноді зустрічаємося, у нього немає дружини у цьому плані він вільний. Цей зв’язок ми називаємо «дружнім». Мені він дає зрозуміти, що ми з ним разом ніколи не будемо, кохання у мене теж немає.
Але при кожній нагоді він намагається мене поцілувати. Я його взагалі не можу зрозуміти. Що далі? Я не можу розплутати цей клубок. Що йому треба? Що мені треба? Не розумію. Соромно перед чоловіком.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…