У мого чоловіка є брат, так от його дружина постійно зі мною змагається. Живе вона зі свекрами, а я окремо із чоловіком.
Вам це здасться абсурдом, але це так. Їй це не дає спокою, і весь час вона намовляє свекрусі і щось говорить проти мене, мовляв, вона така роботяща, все робить і її теж зобов’язані відокремити в інший будинок.
Як тільки ми приїжджаємо з чоловіком, вона одразу стає мовчазною та покірною. Показує, яка вона хороша, дбайлива, що вона до всіх і до мене добре ставиться і хоче лише дружби. Насправді я знаю, як вона заздрить (мені про це говорили) і стежить за всим, що я роблю, що говорю, і навіть який новий одяг я куплю.
Проблема в тому, що свекруха її сама обрала для свого сина, і вона у всьому до неї прислухається та підтримує. А ви самі чудово знаєте, що свекруха відіграє важливу роль у сім’ї. Так ось вони обидві проти мене, спілкуватися з ними близько не хочу, бо дуже хитрі та підступні жінки.
Вони часто перевертають усі сказані слова проти мене, а від своїх можуть запросто відмовитися. Мені важко порозумітися з ними. Я хочу, щоб вони дали мені спокій і не налаштовували проти чоловіка. А ще вона без освіти, а я працювала за професією, і її це теж завжди зачіпає. Мій чоловік якось у гніві сказав, щоб я не ставила себе вище і не поводилася гордо.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…