Я не хочу, щоб чоловік хрестив дитину у двоюрідного брата. У мого чоловіка є двоюрідний брат, а у нього відповідно дружина. І ось вона хоче, щоб мій чоловік був хрещеним дочки. Крім нього ще є 2 брата, але вона віддає перевагу моєму чоловікові в хрещеній дитині.
У мене з’явилася агресивність на неї. Але звідки ці ревнощі? Вони бачилися один раз на похороні батька чоловіка і вже одразу в хрещені. Мене там не було. Я не могла з двомісячною дитиною до села поїхати. Просто вона відразу в соц. мережі додалася до нього у друзі. Почала писати, мовляв, а на 9 днів ти поїдеш? А на 40 днів приїдеш?
Мені це дуже не подобається. Хотіла закатати скандал їй. Сказати: «ти свою дочку охрести спочатку, а потім уже так тісно спілкуватимешся». Але промовчала, щоб не ставити себе в незручне становище. Сам чоловік до цих усіх хрещень недовірливо і байдуже ставиться, а тут аж зайнявся весь. Мене це зозлютило. Після пологів я якась ревнива сильно стала. За 4 роки ніколи не ревнувала взагалі.
А ще мене дратує, що він їде туди на 40 днів, знову без нас. І все так збігається, що потрібно до педіатра, треба робити щеплення. А наша донечка примхливо їх переносить. Три дні востаннє була зовсім не своя. А коли вона так кричить цілий день, я сама не виношу це все.
Може я дурна і ці 40 днів так важливо? Я сирота. Батько помер, мені й п’яти років не було. Мати померла, коли мені було 13 років. Пила, сама винна. Батько чоловіка теж запійний був. Пив 2 місяці до смерті, потім ліг у лікарню з запаленням легень і все.
Я черства людина за вдачею до людей, які так п’ють не просихаючи. Він чудовий чоловік був, але навіщо так пити? Немає жалості зовсім. І за це себе ненавиджу, бо до ладу не можу поспівчувати своєму чоловікові. Тому що у нас дочка народилася, а тут таке горе за 2 місяці!
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…