У нього піднімається тиск, викликаємо швидку, я всіх обдзвонюю, ковтаючи сльози, кажу, що не буде весілля, він заспокоюється, каже, що все вирішив, одружуємося, ми знову щось плануємо, я витягаю сукню з комірчини і знову хвиля обурення

Я дуже прошу висловитись читачів цього сайту. У мене голова кругом іде. Ми живемо вже близько року із чоловіком, якого я кохаю. Зрозумійте мене правильно, я пишу не просто так, а свої думки.

Я продала автомобіль, гроші поклала на депозит. Минуло пів року, і мій коханий каже, що треба хороший автомобіль купити спільними зусиллями. Я погодилася, бо він хоче, отже, нехай так і буде.

Він продав свій недорогий автомобіль. У результаті моя сума велика, плюс його гроші, плюс кредит у банку з великим платежем на місяць і їде до нас довгоочікуваний автомобіль.

Живемо вже рік разом, квартира окрема (мій тато нам подарував). Сказала про дітей, що хочу сім’ю. Подали заяву до РАГСу. Я хотіла, щоб машина була придбана у шлюбі. Тим самим його підштовхнула зробити пропозицію.

Але приємний клопіт перетворився на якийсь жах. Часу залишилося менше місяця, всі запрошені, ресторан броньований, замовлено фотографа, і я купила сукню.

Він почав кричати, що весілля не буде з різних причин. У нього піднімається тиск, викликаємо швидку, я всіх обдзвонюю, ковтаючи сльози, кажу, що не буде весілля. Він заспокоюється, каже, що все вирішив, одружуємося. Ми знову щось плануємо, я витягаю сукню з комірчини і знову хвиля обурення.

Так було чотири рази. Залишилось два тижні до призначеної дати. Я змучилась від таких принижень. І мені не просто соромно перед родичами, мені гидко, що він зі мною так чинить. Я кохаю і все пробачаю. Але ж жити так не зможу.