Зараз у моїй родині дуже тяжкі натягнуті стосунки. Здавалося б, біда позаду, але чомусь краще не стало. Заміж я виходила не люблячи. Так сталося, що за тиждень до весілля я зустріла іншого. З тим іншим не було нічого, але серце полюбило до безумства. У результаті я вчинила «правильно», вийшла заміж, залишилася вірною своєму чоловікові, але мучилася сумнівами з приводу зробленого вибору.
У шлюбі по дурості зробила кілька серйозних помилок, які чоловік, мабуть, вибачити не зміг. Я не взяла прізвище чоловіка та хрестила нашого сина без чоловіка. Хресним став мій друг, якого чоловік терпіти не може. Ми з чоловіком тоді були у сварці. І ось через 15 років відбувається фінал всього.
Я не знаю що це. Розрахунок, бумеранг чи карма? Чоловік закохався в іншу. Стосунків у них не було, я це знаю, але, проте, чоловік її покохав і вона для нього просто ідеал у всьому. Я ж для нього тепер розчарування та помилка. Він каже, що образи пройшли, але рубці залишились.
І ось сьогоднішній день. Я все ж таки полюбила свого чоловіка за роки нашого шлюбу. Але мабуть мою нелюбов до нього і мої помилки чоловік вибачити не зміг. Це все вбило його кохання. Ми все ще разом, намагаємося працювати над стосунками, намагаємось їх врятувати, але я боюся, що це заздалегідь програна битва.
Я бачу в очах чоловіка жаль, біль та смуток. Я розумію, що сама все це зробила, що й сама з ним так само робила, за що й розплачуюсь. Але я все ще сподіваюся, що все можна виправити та повернути.
І мені дуже важко і боляче дивитись на чоловіка у його нові очі. Я була дурною і не розуміла до кінця, наскільки любив мене чоловік, і якими очима на мене дивився. А зараз…
