Із чоловіком прожили 10 років. Потім він вирішив, що стосунки себе вичерпали і пішов із сім’ї. Спершу сказав, що поживе у батьків, але вже за місяць переїхав до жінки. Мабуть, через неї й пішов. Мені дуже погано та прикро, але ще мені боляче від того, що страждає моя семирічна дочка через це.
Вона дуже любить батька, нудьгує. У вихідні він бере до себе дочку, але зі мною спілкуватися не хоче. Після таких побачень я питаю дитину: «Що тато тобі казав про мене?». А вона відповідає: “Ми про тебе з ним не говоримо, він не хоче”. Так я дізнаюся, що мою дівчинку ніхто в тій родині не накручує. Але нещодавно дочка сказала злісно: «Ти весь час кричиш, от тато й пішов!».
Так, я помічала це за собою, але особливої уваги не приділяла. У багатьох сім’ях так буває, тим більше чоловік завжди знав, що я запальна, і якщо починаю кричати, мене важко зупинити. До цього року все було нормально – у чоловіка був свій бізнес, наполовину з другом, я працювала так, що ввечері приходила втомлена, не до сварок.
Так, бувало іноді так, що я зривалася, але чоловік ставив мене перед дзеркалом і говорив: «Подивися на себе, яка ти негарна, коли кричиш: вся червона, обличчя спотворене!». Я швидко приходила до себе.
Але минулий рік був особливо тяжким. Чоловік посварився з другом через те, що їхній бізнес розвалився, у нас теж пішли на роботі скорочення, але мені вдалося переконати директора, що я йому ще знадоблюсь на віддаленній роботі. Життя стало складним. Чоловік пішов у помічники своєму двоюрідному братові до гаража. Але це були саме копійки, і в мене було таке враження, що сім’ю тільки я годую.
Звичайно ж, я починала говорити про це чоловікові, не могла звикнути до злиднів, особливо після того, як ми жили в достатку. Пропонувала йому додатковий заробіток, щоб він пішов хоча б у «модні» зараз постачальники. Але він казав, що в гаражі теж багато роботи, отут я і зривалася, кричала: «Брат гроші заробляє, а тобі платить мало, сенс від такої роботи?!».
Так, характер у мене зіпсувався до кінця. Зараз усе переосмислюю і розумію, що не було жодного дня, коли б я не кричала. Жарт про те, «яка ти негарна», вже не діяв, він мене дратував. Дочка плакала, просила мене заспокоїтись, але мене несло ще більше.
Бувало, що чоловік грюкав дверима, йшов до ночі, але завжди повертався. Він знав, що перед сном я неодмінно заспокоююсь, а тут не витримав. Так, можливо, в останній сварці я переборщила, тому що дізналася, що чоловік хоче взяти кредит для відновлення бізнесу і розлютилася! Навіть із кулаками на нього накинулася. Тоді він сказав, що це було останньою краплею і пішов.
Я знаю, що в нього налагоджується бізнес і знаю, що хоче подати на розлучення. Гроші на дочку він дає, тут питань до нього немає, та й свекри дарують подарунки онучці. Але мені дуже погано без чоловіка, я з жахом розумію, що я накоїла і не знаю, як все змінити у своєму житті, хотілося б, щоб чоловік повернувся.
Але він не відповідає на мої послання та дзвінки, а свекруха каже, що ніяк не може вплинути на свого сина, він не хоче навіть говорити з цього приводу. Як мені йому довести, що я більше не зриватимусь і не кричатиму? Чи може він покинути ту жінку?
