Categories: Україна понад усе

Українські бійці на Харківщині назавжди приземлили російський “аналоговнєт”

Українські захисники позбулися чергового російського безпілотника. Хвалений БПЛА ZALA назавжди “приземлився” у Харківській області

За словами волонтера Романа Доніка, безпілотник РФ ліквідували під Ізюмом воїни 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний яр”.

Ці безпілотники використовують для спостереження, цілевказівки для забезпечення точних артилерійських обстрілів, коригування вогню та іншого. ZALA може перебувати у повітрі до чотирьох годин.

Anastasia

Share
Published by
Anastasia
4 роки ago

Recent Posts

Все навпіл. І пасіка теж. Вона годувала наш рід три покоління, і ще ваших онуків прогодує. Тримайтеся купи, хлопці. Бо разом ви — сила, а поодинці вас вітер рознесе. Того ж дня його не стало. У спадок братам лишилося двадцять гектарів розкішної землі на пагорбі, де стояли стрункі ряди вуликів. А ще — батьківський заповіт, який став для них непорушним мірилом совісті

Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…

3 дні ago

Дивись: кладеш начинку, защіпуєш посередині, потім краї… Ось і вийшов пузатий конвертик. З четвертої спроби і в мене щось вийшло. Діло пішло веселіше. — Ігорю! — раптом гукнула Ганя. — Став мантоварку, у нас руки в борошні! Чоловік прийшов, мовчки все зробив, поставив воду на плиту. — Покличеш, — коротко кинув він дружині й пішов. На мене навіть не глянув

— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…

3 дні ago

Отак зібралися ми вчотирьох і завели душевну розмову про наше жіноче буття. Стали згадувати, підсумовувати, хто як долею задоволений. І знаєте що? Виявилося: якби дали нам шанс прожити життя наново, багато хто з нас переписав би його зовсім інакше. У кожної своя заноза в серці: в однієї — чоловік, у другої — робота, у третьої — родичі. Життєвих нюансів вистачає

Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…

3 дні ago

Вночі свиня пороситися почала, а ветеринар десь запив і не прийшов, Ганна сама двадцять троє поросят прийняла, жодного не втратила. Після того навіть чоловіки з нею шанобливо віталися. — Ганно, — казали поважно, — може б ти в бригадири пішла? Діло знаєш. — Та куди мені, — відмахувалася вона. — Я й так ледь ноги вранці пересуваю

Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…

3 дні ago

Я там у вас собачку бачила. Таку страшненьку, на тонких ніжках і з кривими зубками. Її ж ніхто ніколи не забере. А я заберу! — Просто так не віддам, — суворо примружилася власниця. — Перевірятиму, як тій Бусі у вас живеться! — Та будь ласка, хоч щодня приходьте

— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…

3 дні ago

Обрали ми санаторій неподалік, на Київщині. Звичайний, без розкошів: корпус, їдальня, бювет, сосни, стежки, процедури за розкладом. Але мені й того було достатньо. Я вже раділа самій думці, що десять днів не треба стояти біля плити, бігти в маркет і ламати голову, що б таке приготувати на завтра

Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…

3 дні ago