Тетяна почала працювати близько місяця тому. Це була молода жінка до 30 років з миловидною зовнішністю та розумними очима. З першого дня стало очевидно, що їй буде непросто.
Ірина та Ганна з її відділу почали з простої дідівщини, але на їхній подив, Тетяна ніяк не реагувала на образливе ставлення. Коли її відкрито послали за бутербродами до крамниці по сусідству, Тетяна спокійно відповіла, що це не входить до її службових обов’язків. З того дня вона стала головною метою для них.
Працьовита менеджер Ольга дуже боялася за новеньку. Вона не раз бачила, як дівчата лише через місяць йшли в сльозах від “душевності” колективу. Ольга зітхнула. Взяти б та й звільнити тих двох подружок. Але що вдієш, у них зв’язки, а це набагато важливіше, ніж статистика продуктивності, яка у них була не найкращою.
Про всяк випадок Ольга знайшла Тетяну в загальному чаті і написала їй попередження: нехай відразу поставить пароль на комп’ютер, бо хтось може “випадково” все видалити або перемішати. Тетяна щиро подякувала Ользі того ж дня після роботи.
Терпінню Тетяни позаздрив би багато хто. Адже кожні кілька днів із нею відбувалися різні неприємні ситуації. То мишка від комп’ютера кудись пропаде, то на сидінні з’явиться щось солодке та липке. Тетяна ніби сміялася з цього, але явно цього не показувала. Якось на неї «випадково» вилили склянку з вишневим соком.
Крім того, Іра висміювала гардероб нової колеги. При цьому вона не приховувала, що поклала очі на начальника Дмитра Івановича. Її не бентежило навіть те, що він був одружений, хоча його дружину ніхто не бачив.
Знущання не припинялися, а Тетяна продовжувала працювати. Вони з Ольгою стали справжніми подругами, а більше й дружити не було з ким. Половина колективу не любила Тетяну. Друга просто не помічала того, що відбувається. Звісно, їй було важко. Але на корпоративі все має змінитись, коли вони з Дмитром Івановичем нарешті офіційно зустрінуться.
Настав день корпоративу. У залі зібрався весь колектив, який вбрався у найкраще. Особливо яскраво була одягнена Ірина. Вона майже не приховувала своїх намірів щодо начальника. Адже він був досить молодим, красивим і успішним. І ось під звуки оплесків статний чоловік у чорному костюмі вийшов до своїх співробітників.
Він фактично відразу зізнався, що його не вистачає на всі його фірми, тому вирішив призначити нового начальника, і представив свою дружину Тетяну Олександрівну.
Усі ахнули від несподіванки. Справді, поруч із Дмитром Івановичем стояла новенька. На ній була дорога вечірня сукня, а не шиї висіло дороге кольє. Ольга засміялася і мало не почала стрибати на місці від захоплення. Іра, здається, позеленіла, а всі інші вдавали, що так і має бути.
Новий рік розпочався з незначних скорочень. І справа була навіть не в ставленні до Тетяни, а в працездатності. Адже Ірина та її подруги працювали абияк і приносили мало користі фірмі, витрачаючи час на пустощі. Тетяна виявилася чудовим начальником. І вперше за довгий час в офісі почало приємно працювати.
