Після роботи Ігор забіг до супермаркету, щоб купити додому молока та всяких дрібниць. Він швидко знайшов усе потрібне і пішов на касу. Черга там зібралася вже досить велика. Перед ним стояла жінка похилого віку.
Вона була дуже акуратно одягнена. Видно, що її одяг старий та ношений, але якісний та доглянутий. Її сиве волосся зібране в пучок, губи підведені непомітною помадою. Видно, що жінка вміє про себе дбати та гарно жити, але зараз у неї непрості часи.
На стрічці перед нею лежали її скромні покупки: хліб, молоко, пакунок вівсянки та невелика плитка шоколаду. Касир почав пробивати продукти та озвучив суму. Жінка полізла в кишеню, достачаючи звідти монети. Перерахувавши, вона виявила, що їй не вистачає. Їй стало ніяково, вона перепрошувала та попросила забрати шоколадку.
Люди у черзі почали обурюватись через затримку. Бабуся вся аж зігнулася й невтомно перепрошувала. Ігоря захлеснули почуття, він не зміг просто дивитися на це. Чоловік покликав касира та сказав, що заплатить за бабусю. Діставши з гаманця велику купюру, він простяг її касиру та сказав віддати здачу бабусі. Вона якось зовсім розгубилася, почала йому дякувати.
Жінка зібрала свої покупки, взяла здачу та відійшла, чекаючи Ігоря осторонь. Вона підійшла до нього, коли чоловік заплатив за продукти та вже збирався йти. Бабуся подивилася йому в очі та ще раз подякувала, пропонувала повернути гроші, казала, що з пенсії все віддасть.
Ігор лише посміхнувся та сказав, що не треба нічого повертати. Бабуся посміхнулася у відповідь, подякувала йому та пішла до виходу.
