Мені дуже погано. Я навіть не знаю, хто мені може допомогти. Я просто сама руйную своє життя. Два роки тому переїхала. Не люблю цю квартиру, поміняла район, тепер змушена тягатися з дитиною маршрутками.
Ще й захотіла досягти мети зробити кар’єру. Кинула роботу, пішла на іншу, за рік пішла. Тепер ще потрібний рік стажу. Стаж іде, але фактично не працюю, а податки плачу. Так шкодую, що покинула першу роботу.
Не потягну те, що намітила. Ні фізично, ні матеріально потрібно багато грошей, на те, що хотіла, та й характер твердий. А так соромно перед усіма, адже вихвалялася, ким я буду, яка в мене мрія. Тепер ще й чоловік залишився без роботи. Злидні.
В нас двоє дітей. Намагаюся хоч щось заробити вдома, але заробляю копійки. Він теж, але постійно якісь нові фінансові проблеми виникають. Хочу повернутись назад, у стару квартиру, на стару роботу. Але поїзд уже пішов.
Хотіла покращити матеріальний стан нашої родини, а вийшло, що стало гірше. Ніщо не тішить, тільки все гірше та гірше.
До лікаря йти не хочу, та й грошей немає, і місто невелике всі все бачать. Як вийти з цього не знаю. Вдома безлад, не тягнуться руки до цієї квартири і все, ремонту немає, все страшне.
Одна радість поспати, забути про все, хоч і сплю погано. Чим я думала, коли все почала. Чому інші люди живуть і радіють з того, що є. А мені було мало, захотілося більше.
Я дурна та ненавиджу себе. Депресія в мене вже вдруге. Вперше мені фахівчиня допомогла, змотивувала йти далі. А тепер я з нею розмовляла, але ефекту нуль. Я б поїхала кудись, якби була фінансова можливість. Грошей немає, ще й у борги влізла. Допоможіть, може, хтось знаходив вихід і подібної ситуації.
Теплий літній вечір дихав спокоєм, пахнув матіолою та свіжоспеченим пирогом, а на лавочці біля нашого…
Коли тобі під тридцять, а ти досі живеш із батьками в тісній двокімнатній квартирці і…
Марія Яківна приготувала вечерю. Наварила картоплі, дістала відварну курку, відкрила баночку своїх фірмових маринованих огірочків.…
У коридорі гучно клацнув замок вхідних дверей. Ростислав ліниво потягнувся в ліжку і солодко позіхнув:…
Сіма сиділа в куточку на кухні, скромно опустивши оченята й делікатно прикривши лапки пухнастим хвостиком.…
Я дивилася на той шматочок червоної риби на вітрині так, ніби це був якийсь недосяжний…