Я єдина дочка у батьків, тому вони й балували мене, даючи гроші на кишенькові витрати в той час, коли мої подруги навіть бутербродів до школи не мали. Я їх іноді пригощала морозивом чи печивом, але переважно витрачала їх на себе.
В юності мене одягали, як принцесу, могли собі це дозволити, бо батько мав свій невеликий бізнес. Після заміжжя я не можу змінити своїх звичок, хоча чоловік і незадоволений моїми непомірними, як він називає, витратами. Я не сиджу вдома, теж працюю, і моя зарплата значно вища, ніж у нього.
Може, це його так і дратує, що він не може порадіти купленій мною нової речі. Я і йому купую модний одяг, але він демонстративно його не носить. Чоловік незадоволений і тим, що мої батьки дарують нам дорогі подарунки. А куди їм ще подіти гроші?
Але чоловік сприймає це як приниження. Хоча я вважаю, що йому пощастило, що я від нього не вимагаю, як інші дружини, щоб він шукав роботу з більшою зарплатою або взагалі працював на двох, як чоловік моєї подруги.
Що робити? Як йому довести, що ніхто спеціально не хоче його образити. Розлучатися не хочу, бо люблю його, хоча дітей поки що немає. Може народження дитини змінить ситуацію?
