– Валі у спадок від двоюрідної бабусі дістався маленький будиночок у селі недалеко від міста. Спочатку дівчина хотіла його продати, але все якось покупців не знаходилося

Валі у спадок від двоюрідної бабусі дістався маленький будиночок у селі недалеко від міста. Спочатку дівчина хотіла його продати, але все якось покупців не знаходилося.

А потім на роботі сталося скорочення, винаймати квартиру в місті було вже не по кишені, тож Валя вирішила на деякий час перебратися в передмістя – транспорт ходить регулярно, їхати не дуже далеко, тож – варіант.

Із сусідами познайомилася швидко – милі люди, сімейні пари середніх років, бабусі пенсіонерки, дідусі вдівці. Тільки одна стара виділялася серед них усіх – вкрай нетовариська, похмура.

Будиночок Валі дістався не в найкращому стані – старенький, старий, ділянка заросла бур’яном. Залишившись без роботи, дівчина активно почала приводити його до ладу.

Одного вечора вона дофарбовувала паркан красивою синьою фарбою. Раптом бачить – з’являється ця старенька. Валя подумала, що потрібно і з нею познайомитися, а то навіть не знає, як звуть сусідку, хіба мало доведеться звернутися.

Привіталася, заговорила зі старенькою. Та довго-довго на дівчину дивилася, немов намагалася зрозуміти, що в неї в голові, а потім усе-таки привіталася. Валя завзято продовжила:

– Ось, паркан фарбую. Можу і вам заодно пофарбувати – фарби багато залишилося.

Старенька здивувалася, потім знову довго-довго роздивлялася дівчину і погодилася. Так Валя почала з нею спілкування, допомагала з господарством – пофарбувати щось, прибити, травичку посмикати – все одно вимушено практично цілими днями перебувала в селі.

Старенька ж годувала Валю пиріжками з яблуками, поїла чаєм на травах і розповідала про свою молодість. Якось раз виходить Валя ввечері з дому бабусі і зустрічає сусіда навпроти. Привіталися, той раптом і каже:

– Ти була б обережнішою, а краще взагалі в хату до цієї старої не ходи. Чаклунка вона, потомствена, і мати її, і бабця, і прабабця займалися чорною магією.

Валя віджартувалася. Не повірила і продовжила спілкуватися з цією старенькою, допомагати їй у всьому.

Через деякий час, в один із вечорів стала старенька поїти Валю дуже пряним чаєм, дуже смачним, а не як зазвичай трав’яним. На Валине запитання про новий чай стара відповіла:

– Добрим людям добро повертається…

Валя зрозуміла відповідь бабусі таким чином, що чай цей корисний для організму, для зміцнення імунітету. А потім різко почали відбуватися дивні речі.

Спочатку дівчина отримала роботу, про яку навіть мріяти не могла – потрапити туди без зв’язків і рекомендацій неможливо. Потім зустріла чоловіка – розумного, цікавого – це було взаємне кохання з першого погляду.

Попри таке дике везіння будиночок у селі Валя закидати не стала – звикла до нього, вирішила залишити на кшталт дачі, та й невідомо, що буде завтра.

Майже кожні вихідні дівчина приїжджала подихати свіжим повітрям, іноді зі своїм нареченим, але він часто працював і з Валею не їздив. У кожен приїзд Валя заходила до бабусі-сусідки – усіляких смаколиків їй із міста привозила, все також допомагала по господарству.

У чергові вихідні дівчина знову зібралася їхати у своє село. Їхати вирішила в п’ятницю ввечері, але затрималася на роботі і поїхала вже потемну.

Ліхтарів у селі практично не було, ніч безмісячна. Йдучи від зупинки дівчина проходила величезний пустир перед селом.

Чує – компанія якась відпочиває. Прискорила крок, але вони все одно її помітили і розв’язно попрямували в бік перехожої, яка запізнилася.

Чотири чоловіки, поводилися дуже погано. Раптово звідкись із кущів вискакує величезна чорна собака – таких великих собак Валя ніколи не бачила – і починає гавкати, гарчати, скалитися, здибивши холку, на цих чоловіків, ніби відгороджуючи собою дівчину.

Ті хотіли його відігнати, але собака почав кидатися, і чоловіки з лайкою швидко відступили. Перелякана Валя поспішила додому, собака погаркуючи слідував за нею до самого будинку, а потім зник у темряві.

Вранці дівчина, яка заспокоїлася, як зазвичай прийшла до бабусі-сусідки на чай. Про нічну подію вирішила їй нічого не розповідати, щоб не хвилювати літню людину. Але за чаєм старенька раптом сказала:

– Ти б так пізно не приїжджала сюди, а то мало яка п’янь зустрінеться. А я вже старенька, реакція погана…

Посміхнулася і тут же тему перевела…

You cannot copy content of this page