Їхала я вчора в таксі Болт, а наприкінці поїздки сказала водієві “Дякую”, він же розвернувся і з єхидною посмішкою каже: “Аж підскакую!”. У мене всередині все перевернулося.
Він ще щось говорив типу “Нє забиваєм вещі в салонє”, але я мовчки вийшла, поставила одну зірку за поїздку і написала скаргу на підтримку на непередбачуваний привід.
За 5 хв надійшов лист із вибаченнями, обіцянкою провести розмову з тим водієм та 25 грн компенсації за моральні збитки.
Я постійно нагадуватиму всім нахабам, що в Україні державна мова одна і її треба поважати!
Я докладу всіх можливих зусиль, щоб прискорити час, коли вона буде панівною у своїй країні. Бо мова – це важлива складова національної ідентичності. Це 3броя, і це те, що не підлягає обговоренню.
Історія Тетяни Швидченко.
