Їхала я вчора в таксі Болт, а наприкінці поїздки сказала водієві “Дякую”, він же розвернувся і з єхидною посмішкою каже: “Аж підскакую!”. У мене всередині все перевернулося.
Він ще щось говорив типу “Нє забиваєм вещі в салонє”, але я мовчки вийшла, поставила одну зірку за поїздку і написала скаргу на підтримку на непередбачуваний привід.
За 5 хв надійшов лист із вибаченнями, обіцянкою провести розмову з тим водієм та 25 грн компенсації за моральні збитки.
Я постійно нагадуватиму всім нахабам, що в Україні державна мова одна і її треба поважати!
Я докладу всіх можливих зусиль, щоб прискорити час, коли вона буде панівною у своїй країні. Бо мова – це важлива складова національної ідентичності. Це 3броя, і це те, що не підлягає обговоренню.
Історія Тетяни Швидченко.
Коли Оксана вперше переступила поріг сусідського дому з трилітровою банкою теплого молока, вона не знала,…
Наприкінці квітня Ганна Петрівна приїхала до своєї невеликої садиби в садовому товаристві під Черкасами. Як…
Я дивилася на них обох і відчувала, як під грудьми зрадливо завмирає серце. Знаєте, кажуть,…
Я стояла посеред кімнати з тацею в руках і відчувала, як усередині закипає суміш відчаю…
— Бачила сьогодні Наталю, — наче між іншим сказала Олеся, хоча в її голосі аж…
Кажуть, материнське серце бездонне — усе стерпить і все простить. А от моє... моє не…