Священник християнської церкви Юрій Бабинець у перші дні повномасштабної війни в Україні став на захист нашої землі. Йому у цій справі допомагали сини.
Старший син священника Олексій Бабинець розповів, що ніколи не тримав у руках РПГ, а ознайомився з інструкцією, поки їхав на позиції.
Священник разом із 22-річним Антоном, 24-річним Олексієм та другом Русланом Горовим виїхав назустріч колоні російської техніки 26 лютого у Мотижині під Києвом. Вони першими вдарили по ворожій техніці.
Вони стояли посеред дороги та бачили, як на них йде колона танків з літерою V. У пістолеті було 15 набоїв, на два автомати – сім магазинів та один РПГ у руках Олексія. Коли колона техніки була метрів за 400-500, сміливі воїни відкрили вогонь.
Молодший син священника Антон згадує, що був дуже страшним – їх четверо проти колони окупантів. Наші захисники згадують, що подумки прощалися з життям та молилися. Після обстрілу колона зупинилася, техніка здала назад та поїхала до села Копилів.
Через деякий час до них під’їхало машин 10 місцевих чоловіків із бензопилами і почали хрест-навхрест валити дерева та блокувати ними дорогу, щоб не пустити ворога до Мотижина та Києва.
Пізніше приїхала вантажівка з маніпулятором та залізобетонними блоками. Місцевий чоловік саме привіз їх на будівництво до свого батька і навіть розвантажив їх. Але коли почув стрілянину, маніпулятор завантажив назад і привіз ці блоки на край села. Розрахунок був такий, що техніка не проїде дорогою, а піде в об’їзд полями і там застрягне. Пізніше саме тут залишиться сім одиниць російської техніки.
