Ця реальна історія сталася багато років тому і, чесно кажучи, я дуже пишаюся собою, що так швидко та вдало все розрулила. Отже, час дії – середина 90-х. Велика, нещодавно розселена комунаьна квартира, яку ми приводили до ладу. Ми — це я (у мене свій бізнес, що відмінно йде), моя дочка від першого шлюбу (їй 5 років), мій другий чоловік, як тоді казали бізнесмен, старший за мене на 16 років і його син від першого шлюбу, 19-річний красень- студент, якому гормони просто не дають спокійно жити.
Ні, мабуть, можу усіх одразу розчарувати — роману із сином у мене не було. Щоправда, кілька тарілок в його бік довелося таки кинути, зате всі спроби до мене чіплятися моментально закінчилися.
І ось у нас гості. Ділові партнери мого чоловіка з дружинами (люди солідні, сімейні, вони тут ні до чого). Компаньйон мого чоловіка, його шкільний товариш і хороший друг з молодою (ще молодша за мене) дружиною — дівчинка з провінції, сором’язлива, господарська, на диво скромна, чоловік ставився до неї як до чогось середнього між прислугою та кімнатою собачкою.
Ні, звичайно, він її любив, балував, але дивився на неї зверху вниз і всіляко намагався це наголосити. Назву їх Андрій та Маша. Вечір вдався на славу, настрій у всіх відмінний, народ оглядає квартиру, виходить попалити, потім ми знову збираємося за столом, і раптом Андрій питає: «А Маша де?». Я посміхаюся, говорю: «На кухні, здається».
І розумію, що не тільки Маші, а й сина мого чоловіка ніде нема. Дивлюсь у кімнаті сина – порожньо, біжу на кухню – нікого. Двері ванної зачинені. Ситуація зрозуміла. Що робити?
Якщо правда відкриється, то не тільки чудовий вечір буде зіпсований огидним скандалом, а й дружбі прийде кінець, і репутація мого чоловіка постраждає, і його спільна робота з партнером, а значить, і саме існування фірми буде під загрозою.
Біжу в кімнату, шепочу Андрію: «Маша у ванній, порвала колготки, я їй дала свої, зараз переодягне і прийде». Біжу на кухню, загортаю лід у рушник, встаю на варті під дверима і молюся, щоб ніхто не прийшов у цей далекий куточок.
Двері відчиняються, висовується голова сина, майже одночасно я чую кроки Андрія. Гучно кажу: «Іди звідси, я сама їй допоможу, дякую!», кидаюся у ванну, даю Маші в руки рушник з льодом і шепочу: «Прикрий обличчя задоволена, дурепа».
Відкриваю воду, в той же час на порозі з’являється Андрій. Повертаюся до нього: «У Маші йде кров носом. Чи часто це у неї буває? Допоможи мені відвести її до спальні».
Вечір був врятований, бізнес теж, на місці Маші, коли вона розповіла мені, що вона терпить від чоловіка, я б помстилася не один раз, а тисячу. Потім Маша від Андрія пішла, не останню роль у цьому зіграла я, він, не знаючи цього, скаржився нам: «Я їй все купую, а вона…».
Старий розпусник, який сподівався, що дружина буде безсловесною рабинею! До речі, Маша, йдучи, взяла лише свої речі, дівчинка виявилася не тільки старанною, але й розумною, зараз вона чудово живе в США.
Син чоловіка гуляв ще кілька років, потім став розсудливим. Одна з його подружок стала новою дружиною батька, якому, до речі, я цю історію розповіла, після того, як я від нього пішла. Бажаю йому не дуже гіллястих рогів. І що, панове правдолюби як, на вашу думку, я мала вчинити?
