9 Чотири місяці тому я вирішила змінити роботу, і піти працювати зовсім в іншу сферу. Дивом виявила місце, де взяли без досвіду роботи.
І звісно на мене обрушилася велика кількість інформації, дуже багато нюансів у цій роботі та плюс знання певного закону, який досі навчаю. І незважаючи на це, я зіткнулася з ще більшою проблемою.
Відділ у нас невеликий, дві людини, я і начальниця, різниця у віці 3 роки і думала, спрацюємося. Але вона поводилася неповажно, по-хамськи відверто.
Що не день, то купа закидів, як цариця до дурного холопу звертається і на підвищених тонах. Я, за своєю недосвідченістю у цій сфері, могла щось зробити не так у документах, чогось не дотриматись.
Але кожна моя помилка супроводжувалася спалахами обурення та багато хвилинної неконструктивної критики на свою адресу, м’яко кажучи. Обстановка все більше розпалювалася, вона на зло мене стала часто затримувати на роботі і змушувала щось робити.
Навіть не хотілося ходити працювати. Я до неї завжди добре зверталася і думала, що поважним ставленням досягну її прихильності. Але ситуація лише погіршувалась.
Я так переживала через всю цю напружену обстановку, що почала косячити по дрібницях. Лише в пошті не ту тему чи не ту фразу написала, а розсилка листів від мене йде і директорам, і начальникам моїм.
Ось наче найпростіша робота, найпростіше з обов’язків, але багато разів як очі застилало, і не бачила помилку! Сьогодні, після чергового такого проступку, один директор (який уже неодноразово робив зауваження, ставлячи все начальство у копію свого обуреного звернення), знову запитав, чому я не так написала.
Саме сьогодні просто пішло непорозуміння, а не явна моя помилка. І тут начальниця взагалі зірвалася, каже, що генеральний її з приводу мене викликав, питав, що зі мною і чому я не те пишу та відправляю вищим співробітникам.
Мовляв, він сказав, що за косяки штрафуватиме мене. Хоча особисто мене не викликав.
І під час цієї розмови забігла права рука гендиректора, і на повну мене відчитала ще. Я завжди намагалася не показувати емоції, але після цього я розплакалася і не можу ніяк зупинитися.
Я зрозуміла, що нічим хорошим це не загрожує, і що я впала в очах керівництва. Коли я заспокоїлася, начальниця провела змістовну бесіду, з явними натяками та побажаннями мені подати заяву на звільнення. За умови, що я в короткий термін, навчуся працювати без косяків.
Але ще хочу додати трохи інформації про себе. Я працювала у різних профілях, у т.ч. пов’язаної з великою відповідальністю, з документами, грошима, роботою з людьми. На всіх роботах мене вважали розумним співробітником, і я завжди була одна з кращих, косяків було дуже мало.
З колективом і зовсім різними людьми в ньому були чудові стосунки, до мене добре ставилися, ніколи ні з ким не було конфліктів. Я спілкуюся шанобливо, добре і з розумінням на роботі. І всі зі мною спілкувалися так само.
Але з цією жінкою, начальницею, це взагалі не підходить, виходить за всі межі її невихованість. Приїхала дівчина з далекої області, майже з села нашої неосяжної Батьківщини. Тепер вона «киянка» і дозволяє так поводитися.
Спочатку я думала, що божеволію і роблю все неправильно, але зрозуміла що справа в ній. Постійні негативні висловлювання на мою адресу, постійна напруженість, яка навіть у повітрі в кабінеті витає.
Не можу зосередитись, боюся зробити щось не так і отримати по шапці. І що більше боюся, то більше помиляюся в роботі.
Я не знаю, як мені з нею спілкуватись? Може сказати прямо в обличчя, що мені не подобається і створює перешкоди її поведінка? І як мені бути, коли моя репутація вже зіпсована в очах керівництва.
Думки були хоч комусь розповісти про свою проблему, що мені заважає в роботі. Що я насправді не така дурна та неуважна, як тепер мене вважають.