Одного разу вийшовши на балкон, побачив внизу парочку, що милувалася. І спогади нахлинули про юний вік, про перше кохання, пронизуючи все тіло дрібними голками до тремтіння.
Іван закінчив 9 клас, коли батькам потрібно було терміново виїхати у відрядження. Питання з ким його залишити вирішилося саме собою. Літні канікули проведе в селі.
— Матуся ні. Там же нудно. Літо без друзів це покарання. І сходити то нікуди, хіба, що на корів на лузі подивитися і овець – Ванько засмутився.
На це літо в нього були зовсім інші плани. Толяну купили нову гру, величезний залізний конструктор, хотілось би награтися поки батьків не буде вдома. Сходити в кінотеатр на новий фільм. Та й багато чого. Думка про можливу свободу й особистий простір у квартирі без батьків інтригувала. Хотілося відчути себе дорослим.
Але всі плани зруйнувалися. Неохоче зібрав свої речі. І ввечері вже їхав у напрямку села, де жили бабуся з дідусем. У голові проносилися картинки майбутнього “відпочинку”. Великий город, який потрібно поливати й полоти, важкі відра з водою з колодязя і ціла купа дров, заготовлених на зиму.
Засмучений виліз з автобуса, скрикнувши від несподіванки, коли дід підхопив його на руки.
— Онучок, рідний, добре що приїхав.
Посадивши онука в люльку мотоциклу, покотили заросшою дорогою до зеленого будиночка, що стояв на краю села.
Відкриваючи хвіртку, відчув запах пирогів і свіжоспеченого хліба. Але апетит не розігрався. Настрій від зіпсованого відпочинку був на нулі.
Іванко любив, коли бабуся з дідом приїжджали в гості на кілька днів. Щоранку млинці й цілий мішок із гостинцями.
Зайшовши до хати, обійнявся з бабусею і, випивши кухоль холодного молока, вирушив на дослідження у двір.
Великий палісадник усіяний був строкатими різноманітними квітами. Від яскравих квітів і сильного аромату запаморочилося в голові. Хлопчик присів на лавочку в альтанці.
Хтось хихикнув за спиною. Розвернувшись, побачив світловолосу дівчину у веснянках. Вона визирала з-за паркану. Його приїзд явно її розвеселив.
Нахилившись у пошуках запустити що-небудь у неї, відволікся на голос діда. Він кликав вечеряти.
Ванько ще раз подивився на паркан. Там уже нікого не було.
Бабуся накрила стіл. Чого там тільки не було. Огірочки, м’ясо, картопля, посипана кропом, пироги і домашній квас.
Після вечері приліг і відразу заснув. Прохолодне повітря з ароматами трав і квітів діяло заспокійливо.
Вранці, перекусивши млинцями, побіг на річку. Здалеку помітив кількох підлітків, що плескалися у воді.
Дізнавшись до кого приїхав, розговорилися, познайомилися. Домовилися ввечері зустрітися на полі пограти у футбол.
А вдома дідусь уже щосили займався домашніми справами. Перевозив дрова в сарай, укладаючи їх акуратними рядочками.
Івась вирішив приєднатися, йому і в дитинстві подобалися всілякі конструктори, будував іграшкові будинки з відповідних матеріалів.
Після обіду допомагав у городі. Прополювання трави виявилося не таким уже й важким заняттям, як він собі уявляв. А так і час швидше пролетить.
Періодично поглядав на сусідський паркан. Побачивши, що за ним підглядають, старався ще більше. Інтуїція підказувала, що вчорашня непрохана глядачка.
Увечері на нього чекав сюрприз. На полі разом із новими друзями опинилася й та дівчинка, що вчора глузувала з нього.
Посміхнувшись, обрав команду супротивника. Але під час гри був дуже здивований, що дівчина грає краще за нього самого.
Їхня команда програла, але він не засмутився. Вона так чарівно посміхалася, радіючи перемозі, що образа пішла сама собою.
Цієї ночі він знову міцно спав, утомившись із незвички на свіжому повітрі.
Наступного дня ці ж друзі прийшли за ним, щоб сходити на річку. Сусідська дівчина теж ув’язалася. Спочатку ніяковіла, але потім у процесі купання розговорилися. Склалося відчуття, що давно знайомі.
Уляну – нарешті дізнався ім’я цієї незнайомки, виховувала одна бабуся. Батьків вона не пам’ятала. Вони поїхали на заробітки, коли дівчинка була ще маленькою, і не повернулись. Періодично спочатку висилаючи гроші, а потім і зовсім пропали зі звʼязку. І відтоді всю опіку взяла на себе бабуся.
Кожен новий день вони проводили разом.
По суботах у місцевому клубі влаштовувалися танці для молоді. У місті Івана не затягнеш у такі заклади. Танці не любив і не вмів. Але заради інтересу і бажання побути довше з Уляною погодився.
Увечері не одразу впізнав її в блакитній сукні. Весь цей час, що проводили разом, вона одягалася до пари хлопчакам, щоб не виділятися.
Раніше не звертав увагу на дівчат, відчував незнайомі почуття, перебуваючи поруч із цією дівчинкою. Ставало так радісно і не хотілося думати про ті дні, коли доведеться виїхати.
На дискотеці вона перша потягла його танцювати. Рухаючись незграбно, боявся, що дратуватиме її. Але Уляна навпаки, заливалася сміхом, коли вкотре наступав на ногу або незграбно повернувся.
Вийшли на ґанок, подихати свіжим повітрям.
Раптово намалювався Федько, місцевий задавака. Він уже закінчив абияк школу і, відчуваючи свою безкарність, чіплявся до всіх. Знаючи що побояться сказати батькам.
До Івана теж черга дійшла. До немісцевих він ставився особливо суворо. Напавши зі спини, скинув із ґанку. Загрозливо кричачи, що йому тут робити нічого.
У перші хвилини Ваньо розгубився, у зв’язку з чим отримав в око. Але звиклий тримати відповідь за себе, дав відсіч. Але друзі Федька підлетіли з усіх боків і бій уже був не рівний. У той момент, коли вони валяли Іванка в пилу, вийшли його нові друзі, розкидавши за допомогою дорослих цих хуліганів.
Коли Івась заспокоївся, оглянув себе. Нова майка перетворилася на сірий шматок. Рукава відірвані, сам у пилу.
У Уляни блищали сльози. Від несподіваної турботи й переживання в Івана защеміло в грудях. Уляна потягла на річку. Треба було хоча б змити бруд. А майку доведеться викинути.
Вдома отримавши прочухана від бабусі, пішов спати.
Наступного дня зателефонували батьки, сказавши, що відрядження добігає кінця. Дізнавшись про бійку, веліли негайно збиратися додому, обіцяючи приїхати через два дні.
Ці останні два дні були сумними. Але надія на нову зустріч допомагала впоратися з переживаннями.
Увечері він уперше поцілував Уляну. Обіцяючи за першої можливості приїхати.
На автобус вона проводжати не пішла. Обійнявши біля хвіртки з опухлим від сліз обличчям.
Але наступної зустрічі не сталося.
В Уляни сталося горе. Бабуся незабаром покинула цей світ, а її забрала далека родичка. Приїхавши до бабусі з дідусем так і не зміг дізнатися навіть місто, куди її відвезли.
Іван потім довго не міг отямитися, ігнорував знайомства з дівчатами. А в інституті познайомився з дівчиною, трохи схожою на перше кохання.
Щось тьохнуло і закрутилися стосунки.
І ось зараз вони понад 35 років разом. Діти, онуки, приїжджають, не забувають.
Навіть відпустив ту історію і переживання, пов’язані з Уляною.
А ось зараз, дивлячись на цю молоду парочку, як на кіноплівці знову проскочили спогади про ті літні канікули. Коли вперше дізнався, що таке кохання.
Але доля розпорядилася по-своєму.
Дружина в нього теж хороша. Нехай до неї він не відчув таких самих почуттів. Зате за весь час, що разом, вона стала рідною. З нею завжди спокійно і тепло.
