Кілька місяців тому у мене було ден народження. Мені виповнилося 18 років. На честь цього батьки вирішили подарувати мені обручку, хоча я не люблю і не ношу прикраси.
За кілька днів до свята я дізналася про подарунок і намагалася зрозуміти, чому вони просто не спитали мене, що саме я хочу? Відразу після дня народження вони почали з’ясовувати, чи мені сподобався їхній подарунок.
Я не звикла брехати та сказала так, як є, що не носитиму. Хоча вони знали це і раніше, тому що у мене постійно набрякають пальці. Тоді мама сказала, щоб я віддала обручку їй назад, але я потрапила до лікарні та на цьому все затихло.
Тепер мама знову згадала про каблучку і сказала мені, що хоче її носити. У мене різні почуття. З одного боку я розумію, що це кільце мені не потрібне, я навіть жодного разу не вдягла його.
Але водночас мені дуже прикро, тому що це все ж таки подарунок, ще й на повноліття. Я могла б просто здати його до ломбарду! А тепер вони навіть не пропонують замість нового подарунка.
Виходить, що знаючи з самого початку, що я не носитиму їх подарунок, вони спеціально подарували це кільце, тим самим пускаючи пилюку в очі всім моїм родичам.
Я не знаю що робити. Начебто й не шкода віддати його, тому що все ж таки мені все одно, але дуже прикро, що батьки навіть не помічають, як своїми діями руйнують наші й, так натягнуті стосунки.
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…