Кілька місяців тому у мене було ден народження. Мені виповнилося 18 років. На честь цього батьки вирішили подарувати мені обручку, хоча я не люблю і не ношу прикраси.
За кілька днів до свята я дізналася про подарунок і намагалася зрозуміти, чому вони просто не спитали мене, що саме я хочу? Відразу після дня народження вони почали з’ясовувати, чи мені сподобався їхній подарунок.
Я не звикла брехати та сказала так, як є, що не носитиму. Хоча вони знали це і раніше, тому що у мене постійно набрякають пальці. Тоді мама сказала, щоб я віддала обручку їй назад, але я потрапила до лікарні та на цьому все затихло.
Тепер мама знову згадала про каблучку і сказала мені, що хоче її носити. У мене різні почуття. З одного боку я розумію, що це кільце мені не потрібне, я навіть жодного разу не вдягла його.
Але водночас мені дуже прикро, тому що це все ж таки подарунок, ще й на повноліття. Я могла б просто здати його до ломбарду! А тепер вони навіть не пропонують замість нового подарунка.
Виходить, що знаючи з самого початку, що я не носитиму їх подарунок, вони спеціально подарували це кільце, тим самим пускаючи пилюку в очі всім моїм родичам.
Я не знаю що робити. Начебто й не шкода віддати його, тому що все ж таки мені все одно, але дуже прикро, що батьки навіть не помічають, як своїми діями руйнують наші й, так натягнуті стосунки.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…