Сину 14 років. Виховую його сама. Він почав робити мені нерви, провокувати, погано вчитися, випрошувати дорогі речі, обзивати мене жебрачкою, хоча знає, що у мене грошей стало менше через проблеми на роботі.
Я сама економлю, а йому купую все необхідне. Він каже, що батько багатий, він нормальний, не зануда, як я.
Він настільки на цьому настоював, що я сказала: “Ну, їдь до свого тата!” І він цього домагався. Тато дійсно хороша людина, тому що він далеко: перекаже гроші, купить приставку та ігри до неї, раз на місяць нагодує фастфудом, не змушує його займатися домашніми завданнями, і навіть годує обіцянками, мовляв, я куплю тобі мопед, новий айфон.
Загалом, я відправила його до тата. Але у тата нова родина, свій дім. І дружина, яка не поважає пасинка і має великий вплив на колишнього чоловіка. Так наш улюблений тато став не таким милим. Він змушує його прибирати не тільки у своїй кімнаті, але й у всьому будинку, і навіть виконувати роботу в дворі.
А мачуха також залучає його до господарства: він чистить картоплю, ходить по магазинах (а магазин не поруч, а 20 хвилин пішки), сидить з молодшими дітьми без запитань. І якщо він не так робить, то його позбавляють телефону, вимикають інтернет.
До школи, до речі, я завжди возила його, незалежно від погоди, навіть якщо я мала відпустку або могла довше поспати, а не їхати на маршрутці.
Тато ж бізнесмен, він може поїхати на роботу або залишитися вдома до 12 години, спеціально не зустрічається з сином. Кімната також не зовсім його власна, він ділить її з молодшим братом, який любить шуміти, брати чужі речі, докучати йому, а о пів на десяту в нього горщик дзвенить, тому в кімнаті має бути темно і тихо, без телефонів.
Синок жив так чотири місяці, казав мені, що все гаразд, але сам ледве тримався. Я ж за цей час відпочила.
Жодного нервування, жодних уроків, дзвінків від вчителів, батьківських зборів, капризів.
Зрештою син подзвонив мені і попросився назад.
Я викотила низку умов, щоб і по дому допомагав, і з навчання не було проблем, і про гроші не заїкався, та й взагалі стежив за поведінкою. Місяців зо два назад повернувся. Його як підмінили!
Прибирає сам, в магазин бігає на перше прохання, сам до школи їздить, оцінками радує. А нещодавно притягнув мені троянду та сніданок у ліжко, просив вибачення за свою поведінку. Сказав, що помилився та зрозумів, як багато я для нього робила.
І таке буває.
