— Послухати мою свекруху, то виходить, що нашу Риту ледь не звабили силоміць, ще й підступно скористалися її кришталевою наївністю! І це, на хвилиночку, у двадцять вісім років! — Надія сміється так гірко, що аж луна йде кухнею, і нервово переставляє спеції.
— А я от дивлюся на все це шапіто і розумію: зовиця сама заварила цю кашу, а тепер ми всі маємо її розхльобувати.
— Ти ж, сподіваюся, зі своїми безцінними спостереженнями до них не лізеш? — Олена, Надина подруга, хитро примружила очі, відламуючи шматочок домашнього печива.
— Та цур йому, лізти туди! — відмахується Надя. — Але своєму чоловікові я сказала прямо і без натяків: якщо Рита вирішить залишити це маля — ми вмиваємо руки. Бо там уже почалися такі делікатні закидання вудочок, мовляв: «Ми ж одна родина, нас багато, ми цю дитиночку всі гуртом витягнемо!». Ага, зараз!
У нас свої плани горять.
Нам треба розширюватися.
І платити кредит за нове житло я збираюся грошима від квартирантів, які житимуть у моїй теперішній квартирі, а не віддавати її зовиці під безкоштовне проживання, поки ми з чоловіком будемо жили рвати.
Надії зараз майже тридцять, чоловік на три роки старший.
Мають синочка, якому щойно виповнилося два рочки.
Офіційно Надя у відпустці по догляду за дитиною, а неофіційно — тихенько підробляє з дому ночами за ноутбуком.
Вони з чоловіком копійку до копійки складають: щойно малий піде в садок, хочуть купувати просторіше житло.
Зараз туляться в Надиній однокімнатній квартирці.
Квартира її, ще дошлюбна — батьки з дідусями-бабусями скинулися і подарували після того, як вона з відзнакою закінчила університет.
Надя не єдина онука в родині, тож на якісь захмарні спадки в майбутньому не розраховує, та й не думає про це.
Молоді, руки-ноги є — зароблять самі. Щодо другої дитинки поки не загадують, життя покаже.
Але всі речі із сина Надя ретельно пере, прасує, складає в пакети і відвозить до своїх батьків у приватний сектор — там місця багато, хай лежать, а раптом за пару років ще згодяться.
І от саме на ці акуратно складені дитячі речі, на Надину квартиру і на фінанси їхньої сім’ї, схоже, накинули оком свекруха із зовицею.
Свекруха в нас жінка з характером — шість років тому примудрилася гучно розлучитися зі свекром. Син тоді вже жив окремо, а донька Рита — з нею.
Вони з колишнім чоловіком продали спільну трикімнатку, поділили гроші, і матір чоловіка купила собі скромну однокімнатну. Там вони з дорослою донькою зараз і туляться вдвох.
Рита ніколи не була одружена. А зараз з’ясувалося, що вона при надії.
Свекруха ж тепер розігрує справжню трагедію, вдаючи, ніби якийсь негідник підступно обдурив її довірливу дівчинку.
— У неї ж із самої юності таке нещасне кохання, такий хрест важкий! Просто жах, скільки ж на її долю випало страждань! — час від часу театрально заламує руки матір чоловіка, закочуючи очі до стелі.
Але Надя знає цю історію зовсім з іншого боку. Вона впевнена: зовиця сама собі накрутила і кохання, і зраду, а тепер ще й примудрилася вдруге станцювати на тих самих граблях.
— Слухай, як воно було насправді, — продовжує Надя. — Коли Рита вчилася на останньому курсі, вони з найкращою подругою познайомилися з двома двоюрідними братами. Ну і класика жанру: обом дівчатам впав в око один і той самий хлопець — Гриць.
Але Гриць одразу обрав Ритину подружку. Риті він нічого не обіцяв, очі не муляв, надій не давав. Але ж наша зовиця свято увірувала, що то підступна подруга інтригувала за її спиною і відбила кавалера!
Це тепер свекруха розказує всім казки, ніби Гриць сохнув за Ритою, а зла розлучниця його приворожила.
Хоча, якщо копнути глибше, з’ясовується, що вже в перший вечір знайомства хлопець пішов проводжати подружку, а Рита лишилася стояти на зупинці сама.
Звісно, дівочій дружбі миттю настав кінець. Зовиця просто місця собі не знаходила від злості, коли через рік та подруга вийшла за Гриця заміж, а ще за рік у них з’явився синочок.
І жили вони душа в душу аж донедавна.
У Рити ж періодично траплялися якісь романи, але до створення сім’ї так і не доходило. Свекруха натхненно всім розказувала, що донька й досі страждає за тим Грицем.
Надя ж вважає, що Рита просто вирішила відігратися і помститися колишній подрузі.
— Сталося те, що часто в житті буває, — зітхає молода жінка. — У кожній сім’ї трапляються кризи, непорозуміння, сварки. От Рита через спільних знайомих і пронюхала, що в них там зараз темна смуга. Ну і вирішила тихенько потягнути чужого чоловіка на себе.
Було якесь свято в спільних друзів. Рита чепурилася, пішла. Гриць теж прийшов, а от його дружина лишилася вдома, бо напередодні вони добряче поскандалили.
Гриць був пригнічений, хильнув зайвого, а Рита тут як тут — включила «співчутливу жилетку». Коротше кажучи, вранці вони прокинулися в одному ліжку.
Надя точно не знає, чи зустрічалися вони ще після того, і що саме той Гриць їй на вуха вішав.
За версією Рити, він клявся розлучитися, почати нове життя і бідкався, що свого часу не розгледів такий діамант. Але ні Надя, ні її чоловік зовиці не вірять.
Вона любить прибрехати, а тут, мабуть, просто видає бажане за дійсне.
— Що аж ніяк не виправдовує самого Гриця. Бо це він одружений, це в нього сім’я, і це він скочив у гречку, — резонно зауважує Надина подруга.
— Ой, згодна на всі сто! — киває Надя.
— Але ж і з Рити не можна знімати відповідальність. Вона чудово знала, що чоловік одружений, що там росте дитина. Сама стрибнула до нього в ліжко, ще й без жодного захисту.
Як на мене, вона свідомо хотіла опинитися при надії, щоб загнати його в кут і відірвати від законної дружини. Одним словом, таке наробили, що на голову не налазить.
Та план провалився. Поки Рита дізналася про свій стан, Гриць уже встиг помиритися з дружиною. Коли почув новину від випадкової коханки, з переляку сам усе розповів жінці.
А та… та вирішила, що чоловік, звісно, дурень, але родину руйнувати не буде, бо прекрасно знала, як Рита роками на нього облизувалася.
— Він їй грошей запропонував! — аж захлиналася від праведного гніву свекруха, розповідаючи Наді цю історію.
— На вирішення проблеми! Ви тільки подумайте, який цинік! Спокусив жінку, наплів, що з дружиною все скінчено, а тепер вдає, що це була просто прикра помилка! Бідна моя донечка…
З одного боку, Наді цю недолугу Риту навіть трохи шкода. Але ж… раз уже так сталося, то вирішуй якось ситуацію дорослим шляхом.
Або подавай на встановлення батьківства та аліменти, якщо вже вирішила, що маля з’явиться на світ. Але ні!
Свекруха з зовицею стали в горду позу:
— Нічого нам від цього негідника не треба! Виносимо, поставимо на ноги. Нас багато в родині, гуртом допоможемо!
І тут почалося найцікавіше. Надя якось вийшла на кухню зробити чаю, а свекруха лишилася в кімнаті зі своїм сином і почала мрійливо розмірковувати вголос:
— Ви ж скоро квартиру більшу купуватимете… Звісно, нашій Риточці поки зручніше зі мною побути, але потім, коли дитинка підросте…
Та й гроші від ваших квартирантів нам ой як не завадять на пелюшки.
Правильно, сину, що ти тоді відмовився йти і бити пику тому Грицю. Не чіпай, як то кажуть, воно й не смердітиме. Ми самі нашу крихітку на ноги поставимо.
Надин чоловік — людина неконфліктна. Він перший у відкриту сварку не полізе. Але він і далеко не дурний. Прекрасно розуміє, що ці мацаки в їхній бік будуть тягнутися ще не раз.
Вони з Надею сіли ввечері, зачинили двері й усе обговорили: залишають дитину — хай справляються самі. У них є власна сім’я, яку треба тягнути.
— А свекруха там уже замки з піску будує! Мріє, що от з’явиться маля, а в них уже й усе придане готове. Тобто ми їм повністю всі речі від нашого сина віддамо! Ага, розігналися! І головне ж, час іще є все добре обдумати.
Я ж так обережно натякала, що не потрібне Риті зараз таке тягарце на шию, вона ж не потягне. Але хто б мене слухав? Там же цілий театр: бідна недосвідчена дівчинка, яку підступно звабили і кинули напризволяще.
— Ти ж розумієш, що найвеселіше у вас іще тільки попереду? — співчутливо зітхає подруга.
Надія це чудово розуміє. І морально вже готує броню.
Як часто буває, наслідки чужих помилок хтось намагається тихенько перекласти на плечі найближчих родичів, вміло маніпулюючи почуттям сімейного обов’язку. Справді, підтримувати рідних треба, але де проходить та межа, за якою допомога перетворюється на безсоромне використання ресурсів молодої сім’ї?
А як би ви вибудували власні кордони, опинившись на місці Надії?
