— Власний син квартиру орендував, а колишня невістка жила у квартирі свекрухи, я більше таких золотих свекрух, якою була моя для колишньої невістки, не знаю, – вважає Віта

— Не спілкуюся і не збираюся, ти уяви, вона скаржиться синові на мене і ображається, що в гості не кличу, стосунки не прагну налагоджувати, – розповідає Віта подрузі.

— Ну колись же ти намагалася, в той момент вона не захотіла. А що тепер змінилося?

Ах, світло у віконці, внучка улюблена поїхала далеко? Нудно стало бабусі без внучки?

Ну, а згадати, як вона тобі відповіла колись не хоче? – усміхається подруга досить зло: в курсі стосунків Віти з мамою чоловіка.

Віта одружена п’ятий рік, незабаром має намір вийти з відпустки для догляду за дитиною, у них із чоловіком доньці майже 3 роки.

У жінки це перший шлюб і перша дитина, у чоловіка шлюб другий, від першого шлюбу є донька, їй зараз 11 років.

Розлучився чоловік, коли старшій доньці було 2 роки, Віта до розлучення стосунку не має, познайомилися з чоловіком аж за півтора року, коли він уже жив на квартирі один.

При цьому колишня дружина чоловіка залишилася у двокімнатній квартирі, якою синові та першій невістці поступилася в тимчасове користування свекруха.

— Стосунки з першою невісткою у матері чоловіка були всякі, переважно дуже нерівні. То вони мало не чай пили одне в одного в гостях, то лаялися мало не до бійки, – каже Віта.

– На розлучення колишня чоловіка подавала сама, у неї характер був дуже вибуховий. І не зупинило, що дитина маленька, а вона ще в декреті.

Ну і ясна річ, свекруха пожаліла і колишню невістку, і онуку, з квартири своєї не вигнала. А можливо, просто боялася, що не дасть дівчинку, щоб бабуся могла бачитися з дитиною і спілкуватися.

У всякому разі, Віта отримала пояснення від чоловіка, що мати тоді розсудила, що невістка в декреті нічого з житла собі не придумає, нехай поки поживе, встане на ноги і з’їде. І колишня дружина чоловіка «вставала на ноги» цілих 7 років!

— Власний син квартиру орендував, а колишня невістка жила у квартирі свекрухи, я більше таких золотих свекрух, якою була моя для колишньої невістки, не знаю, – вважає Віта.

– Зазвичай матері все ж на боці своїх синів. Тим паче, що аліменти чоловік платив колишній як годиться: і на дитину, і на неї, поки в декреті сиділа.

Ну гаразд, мене це взагалі ніяким боком не стосується. Зате мене прямо стосується висловлювання мами чоловіка, яке вона допустила, коли ми вже були одружені.

Віта з майбутнім чоловіком якийсь час зустрічалися, потім вона переїхала до нього в орендовану однокімнатну, задумалися про шлюб.

Коли молода жінка дізналася, що у квартирі свекрухи досі приспівуючи живе колишня дружина чоловіка, та ще й періодично в неї живе її новий чоловік, здивувалася.

Як вважає Віта, природним було звернутися до чоловіка, щоб поговорив із матір’ю: синові потрібне своє житло, а як на нього накопичити, проживаючи в орендованому?

Це ж роки можуть минути. Ну і логічно ж, якщо свою зайву квартиру мама не здає, а в колишньої невістки є новий чоловік, то він якось може допомагати їй вирішувати питання.

Орендувати можна, якщо вже жінка не бажає повертатися на малу батьківщину, яка десь під Житомиром.

Чоловік з Вітою був згоден.

Ну так, раз на тиждень його мама ходила провідувати онуку, колишня невістка, пам’ятаючи, що живе в її квартирі, не чинила перешкод, змушена була влаштовувати ритуал із чаюванням, на деякий час її новий чоловік із дому зникав, хоча мати колишнього про нього прекрасно знала.

Але ж і дівчинка вже велика була, прив’язана була до бабусі, користувалася мобільним телефоном (батько дарував).

А свекруха, викривши момент, коли син прийшов до неї з другою дружиною, несподівано і в дуже образливому ключі питання з квартирою підняла:

— Ах, так, щодо квартири, де зараз твоя перша дружина і дочка живуть. Ти питав, так от, я подумала і вирішила, що на всіх твоїх дружин і дітей квартир не напасешся.

Живе там моя перша невістка, та й нехай живе, а ви вже якось самі.

Віта з гостей негайно пішла.

Обурювалася потім уже вдома: свекруха навмисно її образила, навіть якщо вона так думає, то могла б обговорити тему наодинці із сином, а не ось так, приймаючи в себе нову невістку, посміхаючись (прийшли на запрошення), а потім таке заявити.

Чоловік із Вітою був абсолютно згоден.

— І відтоді він із мамою спілкувався, а я – ні. Категорично. Прямо йому сказала, що для мене його мами просто немає, – розводить Віта руками.

– А квартира… Що ж, вирішили питання. Купили в іпотеку однокімнатну, потім доведеться розширяться, але й однокімнатна – вже добре. Перед появою дитини буквально в’їхали.

З новою онукою свекруха навіть не бачилася, з цікавості іноді просила фото у сина, але не прагнула спілкуватися.

Змінилося все півроку тому, коли колишня чоловіка разом із донькою переїхала жити в іншу країну.

Заміж вийшла і поїхала на батьківщину чоловіка, де непогано живуть і володіють скромним, але власним бізнесом батьки нового чоловіка.

— Я чоловіка переконала, щоб не перешкоджав доньці виїхати, – каже Віта злегка мстиво.

– Залишимо мою неприязнь до колишньої і легкий елемент ревнощів до старшої доньки. Це є і було, але не в катастрофічних масштабах, чоловік приділяв старшій доньці увагу, але я і моя дитина були і залишаємося в нього в пріоритеті.

У мене були інші мотиви, так, зокрема й ті, що свекруха, яка поставила все на ту онуку, наплювавши на нашу дитину, тепер онуку побачить дуже нескоро.

Як і припускала Віта, мати чоловіка була шокована: колишня невістка до останнього її до відома не ставила про свої плани. Різко, протягом місяця все обдумала і поїхала.

І ось тепер, після кількох місяців, свекруха почала наводити мости до неї, другої дружини, яких може бути скільки завгодно.

— Вже й переїзд чоловікові пропонувала в двокімнатну свою, і привіти мені передавала, і онуку виявляла бажання побачити. Як же, несподівано ми вийшли на передній план. А я спілкуватися з нею не хочу. І не буду. Дочка? Вона хіба бабусю знає?

Чоловік проти моєї волі не піде, ми говорили про це. Переїжджати ми не збираємося, потреба відпала. Тож нехай свекруха сидить і чекає. Або старшу внучку, або наступну невістку. Тільки ми розлучатися не збираємося.

Як вважаєте, з боку другої невістки це дуже жорстоко? Треба вміти прощати? Чи ні?