Все село готувалося до свята, я не виняток, але того вечора я зайшла ненадовго до подруги, хто ж знав, що це повністю зруйнує настрій

Я старанно готувалася до Нового року, все розпланувала. Продумала і страви, і образ, і подарунки, але… У мене маленька дитина, рік і вісім місяців, яка нещодавно пішла до садка і, природно, підхопила щось, загалом захворіла.

Я і до свята готувалася, і доглядала малюка, тому в якийсь момент втомилася. І вийшло так, що 31 грудня, поки чоловік був на роботі, а з дитиною допомагав старший син, я зазирнула до сусідів із привітаннями та трохи перебрала з напоями.

Хоч і сильно набравшись, я все ж таки вела святкову підготовку і доглядала малюка — давала йому ліки та наводила порядки, коли він зригував від високої температури. Коли чоловік повернувся додому і побачив, у якому я стані, то почав сильно лаятись.

Я не дуже добре пам’ятаю цей момент, але його звинувачення, що я погана мати та не дивлюся за дитиною, що зіпсувала всім свято, що я безвідповідальна погань, врізалися в пам’ять.

Мені здається, що це дуже прикро. Так, я напилась, не розрахувала сили. Але він чудово знав, як я стараюся, відведу дитину в садок і бігом додому, не спати та відпочивати, а прибирати, мити, готувати.

При цьому він мені не допомагав ніяк, а просто чекав свята. Я чудово розумію, що він утомився після роботи, хотів відпочити, а тут дружина вже лика не в’яже і син молодший хворіє. Але все-таки не така це трагедія, щоб ось так ображати мене.

Так, я винна! Я й сама мріяла зустріти свято не скандалом, а за столом та з подарунками, але так уже вийшло. Тепер я постійно думаю про це і не можу подолати почуття провини перед сім’єю. А також відчуваю відразу до чоловіка, хоча ми помирилися і попросили вибачення один в одного. Підкажіть, що робити?

Катерина, 37 років