Втомилася працювати за двох, хочу влаштувати своє особисте життя, мені всього 38 років, але як тільки у мене з’являється чоловік, вона починає говорити йому про мене гидоті, що я мала багато таких зв’язків, я так більше не можу, ніколи не думала, що можна так ненавидіти власну дочку, шкода, що вона взагалі з’явилася

Ненавиджу дочку і шкодую, що вона народилася. Я багато працювала, тому дочка залишалася часто у бабусі, яка постійно її балувала. Але я була такою стомленою, що нічого не помічала, додому приходила о 10-й годині вечора, а йшла о 7-й ранку.

Коли ситуація налагодилася, було вже пізно щось робити. Дочка огризалася на прохання прибратися за собою, ледве що погрожувала піти з дому. Я терпіла, сподівалася, що це перехідний вік, але ні. Почала палити, гуляти незрозуміло з ким.

Я намагалася замикати її вдома, але вона погрожувала піти з дому назовсім. І так завжди. Майже щодня сварилися. І ось їй уже 18 років, а поведінка така сама. Вчитися не хоче, мені вже дзвонили з коледжу та сказали, що вона не ходить туди цілий місяць.

Працювати також не хоче, намагалася влаштувати її на роботу, але вона не хоче. А я вже втомилася працювати за двох, хочу влаштувати своє особисте життя, мені всього 38 років, але як тільки у мене з’являється чоловік, вона починає говорити йому про мене гидоті, що я мала багато таких зв’язків.

Що мені робити? Я так більше не можу, ніколи не думала, що можна так ненавидіти власну дочку. Шкода, що вона взагалі народилася.