Зараз онука ходить до школи, а донька, як і раніше, вдома, молодшому онукові вже п’ять років, я тихенько вранці збираю зятя на роботу, онучку відводжу до школи, дочка спить із дитиною до обіду, зятя все влаштовує, адже я всі гроші витрачаю на сім’ю, все купую і готую, ще й від мами наводжу овочі та фрукти

Чоловік завжди казав, що я балую дочку і пошкодую ще про це. Але ж вона єдина дитина в сім’ї, що ж у цьому поганого? Але з часом, я зрозуміла, як він мав рацію, особливо коли його не стало. Після школи дочка сказала, що поступати нікуди не буде, рік відпочине і підготуватиметься краще, щоб вступити туди, куди вона хоче.

Чоловік дуже засмутився, лаяв її, пояснював, що вона просто марно втратить рік. Я захищала дочку, також вважала, що так буде краще. Але через рік Тоня так нікуди не вступила, сказала, що навчання їй не потрібне, а знайде роботу, щоб не залежати від нас.

Чоловік влаштував її до себе в компанію, а за пів року дочка сказала, що чекає дитину і виходить заміж. Чоловіка це вразило, він навіть у лікарню потрапив у передінфарктний стан. Тим більше, що дочка привела зятя жити до нас (він іногородній).

Народилася онука, і коли їй ще не було й року, чоловіка помер мого не стало, сидячи у кріслі перед телевізором. А мене дочка перетворила на прислугу. Я була зобов’язана робити все по дому, навіть готувати сніданок її чоловікові, тому що в неї маленька дитина.

Я ходила на роботу. Коли онуці було чотири роки, дочка знову народила дитину. А я так сподівалася, що вона вийде на роботу і віддасть дівчинку до садка. Нема чого й казати, скільки в мене додалося турбот. До того ж, у мене ще й мама у передмісті живе, до неї теж треба їздити чи не кожні вихідні.

Зараз онука ходить до школи, а донька, як і раніше, вдома. Молодшому онукові вже п’ять років. Я тихенько вранці збираю зятя на роботу, онучку відводжу до школи, дочка спить із дитиною до обіду. Зятя все влаштовує, адже я всі гроші витрачаю на сім’ю, все купую і готую, ще й від мами наводжу овочі та фрукти.

Коли прошу з’їздити до бабусі, допомогти там мені, дочка каже, що їм потрібна машина, мабуть, натякаючи, що я маю дати грошей. Вона знає, що я маю певну суму в банку, але я боюся її витрачати. Мама каже, щоб я переїжджала до неї, а дочка нехай вчиться дбати про свою родину сама. Але тут робота, та й шкода онуків, будуть не нагодовані і до того ж дочка постійно лає онуку. Так хоч я поряд. Бачив би це все мій чоловік.