У Броварах на Київщині сталася авіатроща, внаслідок якої не стало понад десяток людей. Відомо, що вертоліт впав поблизу садочка, у якому були діти. Вихователям вдалось їх врятувати, попри те, що будівля вже горіла.
У середу вранці, 18 січня, у Броварах впав гелікоптер ЕС-225 Super Puma, через що не стало 14 людей та ще понад два десятки осіб було госпіталізовано. В ефірі національного телемарафону журналісти ТСН розповіли історію вихователів, дітей та їхніх батьків, які були в епіцентрі подій.
Як вихователі рятували дітей
Зауважмо, що у сюжеті медійники показали мати врятованої дівчини Ванесси, яка й розповіла про те, як відбувалась героїчна операція. Після того, як вертоліт упав, вихователька з нянечкою відчинили вікно на першому поверсі дитячого садочка та переправляли дітей через нього на вулицю.
“Через вікно подіставали дітей у чому були. Повиводили їх у сусідній… Ну, вихователька до себе додому (вивела дітей – 24 Канал)”, – сказала жінка.
Відомо, що у такий спосіб вдалось врятувати 10 дітлахів, хоча приміщення вже було у вогні. Також зауважмо, що серед 14 загиблих є одна дитини, а троє дітей все ще перебувають у важкому стані. Їм лікарі надають медичну допомогу.
“Я, чесно кажучи, подумала, що то був дрон. Прибігла туди й побачила, що садочок горить, що капець. Я не знала, що з моєю дитиною”, – поділилася мати Ванесси зі журналістами.
Водночас батьки дітей, які вижили та обійшлис мінімальними пораненнями, розповідали, що переживають за психологічний стан своїх дітей. Воно й не дивно, адже ця авіатроща завдала справжнього психологічного удару по ще юній психіці.
Джерело: 24 канал
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…