Хочу виставити на суд читачів одну історію. Можливо, хтось запропонує конструктивне рішення. У нас не виходить. Намагатимуся розповісти максимально об’єктивно.
Жило-було село, глухе і покинуте. Ні дороги, ні води (місцеве населення користується дощовою водою), ні стабільної електрики, ні каналізації. Декілька будинків, які звикли жити своїм укладом. І ось потихеньку в цьому селі почали купувати землю і будуватися люди з міст: хтось для життя на пенсії, хтось як літнє проживання, хтось для постійного.
І виник конфлікт між «корінним населенням» та «понаїхавшими». Причина — домашня худоба, яку люди звикли виганяти зі своїх ділянок на вільний випас. Корови, коні, буйволи ходять по селу без нагляду, ламають паркани «понаїхавшим», псують майно та з’їдають урожай.
У відповідь на прохання стежити за своїми тваринами, їхні господарі відповіли, що вони так жити звикли, міняти нічого не будуть, а якщо комусь щось не подобається, то нехай будують нормальні паркани. І що цінність цього місця полягає саме в його дикості, і вони ж не в квартирі заводять корів, а в селі.
При цьому люди, які «понаїхали», мабуть, активні, оскільки вже йдуть розмови про встановлення окремого генератора, щоб електрика була стабільною, і хоч і не супер, але дещо для покращення дороги. Принаймні раніше цього не було.
Спочатку люди, які постраждали від тварин, нарікали, потім стали вимагати, і ось сьогодні напруження пристрастей досягло межі, коли в грубій формі людина вилаялась через корів, що зіпсували його намет, і натякнув, що корови можуть і зникати, раз вони нічиї і враховуючи вартість яловичини.
Відразу скажу, що ми нині не є представниками жодного з войовничих таборів, хоч і на боці тих, що «понаїхали». У нас паркан до кінця не збудований, і, відповідно, нарікати нам нема на кого. Хоча й неприємно буває по 3 рази за ніч ганяти корів із ділянки. Справа в тому, що у нас є пес, досить великий, піренейський гірський собака. Поки він був маленьким, ночував удома, а вдень бовтався під ногами.
Але він підріс, переселився на вулицю і почав ночами здійснювати набіги на чужі ділянки — бити собак, розкрадати їхні миски, одного разу налякав дітей. Сусіди зробили нам зауваження і нам довелося посадити його на ланцюг. І вночі, коли худоба приходить на нашу ділянку, він рветься з ланцюга, кидається на них, коні підходять до нього близько, і було так кілька разів, що били його копитом (він на ланцюгу, і вони його не бояться).
Ось тому ми їх виганяємо з ділянки. Так не шкода, хай би їли траву, але вони навіщось йдуть до собаки (де трави майже немає, він її витоптав). Ну хто їх, тварин, розбере. І ось ситуація сьогодення. Одні кричать: «стежте за своїми тваринами, псувати чуже майно протизаконно». Інші: «ставте нормальні паркани і не робыть замах на наш уклад, який був до вас».
Я запропонувала сьогодні звернутись із проблемою до сільради. На що мені сказали: «якщо вам пече сонце, ви ставите навіс, а не скаржитесь на гідрометцентр».
По суті, ми тут «понаїхали», а вони завжди так жили. Але ті люди, хто приїхав, вони садять виноград, огірки, молоді деревця, вони начебто намагаються стати частиною цього села, а потім виставляють у групі фото, де все це поламано і з’їдено і шкода на це дивитися. У нас стояв у дворі гарний дорогий намет, коні зламали стійки, все повалилося і порвалося.
Ми не обурювалися, адже самі не подбали про безпеку. А ті люди, які постраждали від тварин, мають паркани, але, як з’ясовується, недостатньо міцні. При цьому не кожен має фінансову можливість обгородити ділянку бетонним парканом, а, наприклад, паркан із сітки-рабиці тварин не зупиняє. Ми намагалися навіть колючим дротом огородитися, як швидке і тимчасове рішення. Тварини тільки посміялися 
Ось така справжня життєва історія. Як ви вважаєте, чи є якийсь шлях рішення? Корови, коні, село — мало кого це хвилює, але, по суті, ситуація «так було завжди» і проти «часу змінюються», може бути актуальною не лише для сільських розбірок.
