Ми з Михасем прожили 6 років у цивільному шлюбі. Обидва ми вже мали в минулому невдалі походи до РАЦСу. У нього підростала донька, з нами жив мій син Микита.
— Ні до чого вам розписуватися, – заявляла мати мого чоловіка, – дітей спільних ви не плануєте, що вас не влаштовує? Різні прізвища – маячня!
Ми жили в старенькому будинку, що дістався мені від бабусі. І я, і Михайло працювали, але грошей постійно бракувало. Ні ремонт нормальний зробити, ні відпочити з’їздити. Мій цивільний чоловік більшого і не прагнув. А ось мені хотілося нормального життя. Хотілося квартиру, забезпечене майбутнє для сина.
— Мишко, – запропонувала я, – давай спробуємо відкласти грошей мені на навчання. Я хочу свій бізнес. У мене ж медична освіта, закінчу курси і відкрию свій косметологічний кабінет.
Михась знизав плечима. Економити він не звик. А свекруха, буду називати її так за фактом наших з чоловіком стосунків, замахала руками:
— Куди тобі, яке навчання. Не вигадуй. Мій син буде на картоплі сидіти, а ти вчитися? А потім обладнання треба, матеріали треба, оренду треба! Хто ти йому? Сьогодні він із тобою живе, а завтра ти його виставиш, не дружина, щоб у тебе вкладатися.
І чоловік їй корився:
— Нін, – сказав мені мій надійний супутник життя, – мене все влаштовує, жити є де, їсти є що, голі не ходимо.
Але я ж уперта. Я позичила грошей, вивчилася під насмішки Михайла і його матері. Спочатку я їздила до клієнток додому, не кидаючи основної роботи. А потім напрацювала базу, відклала гроші, орендувала приміщення і відкрила свій кабінет.
— Дурна ти, Ніно, – сказала свекруха, – навіщо з роботи звільнялася? Де ти ще офіційну роботу медсестри в нас знайдеш? Медучилище поруч, черга з дівчат молодих стоїть! Михась тобі не чоловік, утримувати тебе не зобов’язаний!
А я не шкодувала. Так, у мене практично не було вільного часу, з ранку і до пізнього вечора я була зайнята, добре моя мама допомагала з Микитою, та й хлопчик ріс безпроблемним і слухняним. Клієнтки повалили валом. Запис іноді перед святами був за місяць наперед. У мене з’явилися гроші, при тому, що з боргами я розплатилася.
Вирішила я з’їздити на відпочинок за кордон. Звісно, Михайла я покликала із собою. І знову втрутилася його мама:
— Нащо такі гроші витрачати, краще мені квартиру допоможіть відремонтувати!
— Але це ж мої гроші, – відповіла я, – а ми з Михайлом не одружені, для чого я буду ремонтувати Вашу квартиру? Завтра ми розбіжимося і що?
Свекруха ображено піджала губи, вона зрозуміла, що я їй відповіла її ж словами.
На відпочинок ми з’їздили. Я взагалі взяла за правило: якщо я без вихідних і свят напружено працюю, то й відпочиваю я повноцінно, двічі на рік. Я люблю подорожувати і заробляю на це сама.
Михайло ж, як і раніше, протирав штани на легкій роботі і приносив у дім копійки. Його все влаштовувало. Хоча і нове вбрання, якіея йому купувала, приймав із задоволенням, і поїсти краще дуже полюбив.
Дедалі частіше я почала замислюватися про те, а навіщо мені власне такий чоловік? Повертаюся додому о 10-11 вечора, а потім беруся за прання, прасування, миття посуду.
А чоловік на дивані лежить і не встигну двері відчинити, запитує:
— А що в нас поїсти є? Я цілий день голодний!
— А міг би і приготувати, дупу підняти, – одного разу не витримала я, – і по магазинах походити купити, і посуд за собою вимити, я і так важко працюю цілодобово.
— Ось ще, я тобі що? Чоловік офіційний чи що?, – відповів Михась, – Мама сказала, що раз ти вирішила так працювати, то і справляйся з жіночими обов’язками сама. А мити посуд і стояти біля плити – не чоловіча справа.
— Якби ти гроші в дім приносив, – кажу, – я б із задоволенням і без лайки займалася жіночими справами. Як готувати і прати, і грошей тобі давати на витрати, так я тобі дружина, а як допомогти, то ні?
Уперше ми лягли цієї ночі спати окремо. Лежу, зло бере: навіщо мені такий чоловік у домі. Ну так. У своєму домі то одне, то інше. Але ж і для ремонту я зараз людей наймаю, чоловік ж і цвяха не вб’є в стіну. До ранку в мене визріла думка: продаю будинок, беру квартиру в новобудові. Якщо грошей не вистачить, візьму кредит у банку.
Оголосила Михайлу про своє рішення. Пригледіла собі симпатичну трикімнатну квартирку. Будинок вдалося швидко продати. Домовилася з покупцями, що передаю їм житло через місяць.
А платити решту грошей за квартиру по кредиту було б для мене абсолютно необтяжливо. Домовилася із забудовником, зібрала документи, завтра я мала підписувати договір.
А напередодні підписання я повернулася додому раніше: у клієнтки дитина захворіла і вона скасувала візит. Увійшла я в будинок потихеньку, у коридорі коробки з речами, свекруха і чоловік мене не чули, зате я чула все чудово.
— Сину, я дізнавалася. Вона кредит візьме, але, якщо ви будете офіційно одружені, то квартира, за яку платили кредит в шлюбі, буде поділена при розлученні, і не важливо, на кого її оформлено, – “наставляла” свекруха Михайла.
— Ну так, мені вигідно їй пропозицію зробити, – погодився мій цивільний чоловік, – а то жив із нею 6 років, не сьогодні-завтра вона виставить мене на вулицю в одних трусах!
Я тихо навшпиньки вийшла і знову увійшла, грюкнувши дверима голосніше.
— А, Ніночка прийшла, – посміхнулася свекруха, – а я тут із сином чай п’ю, у нього для тебе сюрприз.
Як у поганому кіно, Михасик в домашніх обвислих штанцях, просто біля кухонного столу, опустився на одне коліно. Це він так зображував пропозицію про заміжжя. Свекруха зворушливо дивилася на мене, напевно очікувала, що зараз я заллюся сльозами радості й щастя. Я ж 6 років чекала такого кроку, я мріяла про заміжжя, просто спала і бачила!
— А в мене для вас теж сюрприз, – спокійно сказала я, – пішли геть звідси. Я прийшла вже досить давно і все чула.
Що ще сказати. Пішов Михайлик з матір’ю, наостанок сказавши, що розлучена з дитиною дарма нікому не потрібна!
Під мої жарти законний чоловік, що не відбувся, квапливо згрібав до купи нове і дороге ганчірʼя, яке я йому дарувала.
