Зі своїм першим чоловіком я розійшлася, коли доньці було всього три рочки. Причина – дармоїдство і безкінечні походи до інших жінок. Доходило до того, що своїх баб тягнув до нас у квартиру. Причому в мою квартиру. Довелося зібрати йому валізку і змінити замок на дверях. Подавала на аліменти, тільки ось доньці вже дванадцять років, а ми ні копійки від нього не отримали. Та в принципі, я і не засмучувалася, працювала, зарплата непогана. З донькою нам вистачало.
А потім я познайомилася з чоловіком, його звуть Віктором, у нього теж донька і їй сім років. Живе з ним, а мама Танечки, навіть її життям не цікавиться.
Так і вирішили ми з ним зійтися. Дівчинка до мене тягнулася, майже відразу стала називати мене мамою. Та й я до неї прикипіла. Стосунки моєї доньки з Віктором були ніякі. Вона не хотіла його приймати, хоча з Танею знайшли спільну мову.
Перший час у нас усе було добре. Працювали обидва, заробляли, витрачалися разом. А потім мене скоротили. Віктор мене вмовив не шукати нову роботу, краще сидіти вдома і займатися дівчатками. Хоча моїй Лізі нянька вже не потрібна, але ось із Танею потрібно займатися, у школу водити, на всілякі гуртки. Віктор не скупився на доньку, купував їй усе, що потрібно і не потрібно.
На свою доньку я витрачалася зі своїх заощаджень. Тільки ось вони виявилися не безкінечні. А Ліза виросла з усіх своїх речей. Попросила у Віктора грошей на доньку, він дав мені, хоча й неохоче. Я особливо не надала цьому значення. Ми з донькою купили все їй потрібне. А тут як на зло рюкзак у неї порвався. Звернулася знову до Віктора, він обурився.
— Взагалі-то, я її годую зі своєї кишені. А речі купувати їй, я не зобов’язаний. Розшукуй її татуся і вимагай у нього грошей. А я на неї більше й копійки не дам!
На мене немов відро холодної води вилили. Я думала, ми сім’я. Займаюся його донькою, як своєю. Її мама взагалі не бере участі у вихованні. Це все нормально. І виходить, що моя Ліза в цю нашу “сім’ю” не входить. Як так?
Ми з Віктором посварилися. Закрилася в кімнаті з дівчатками. Плачу. Я просто реально не знаю, як мені вчинити. Був би він один, вигнала б його.
Але як бути з Танечкою? Вона мені стала рідною. Та й я їй теж. Вийде я її теж зраджу, як і її рідна мати. Але і з таким ставленням до моєї дочки, теж миритися не хочу.
