Взяла кредит на оплату няні та боюся, що про це дізнається свекруха. Синові вже рік і це наша перша і бажана дитина. Коли ще чекала дитину, мріяла, як возитимуся з малюком, гратиму, гулятиму і читатиму йому на ніч казки. Але виявилося, що материнство – це щоденна каторжна праця, в якій немає і грама романтики.
Чоловік з ранку до вечора на роботі приходить втомлений і теж вимагає до себе уваги. А мрію лише про те, щоб дістатися подушки та елементарно виспатися. Колись навіть у дзеркало на себе подивитися, не кажучи вже про те, щоб сходити до перукарні чи зробити манікюр.
Схуднути теж не виходить, хоча спортзал та басейн поряд, а ходити туди ніколи. Вирішила найняти няню хоча б на кілька годин на день, щоб привести себе в порядок і трохи відволіктися від усіх турбот.
Ви запитаєте, чому не звернулася по допомогу до бабусь? Відповідаю – моя мама живе у передмісті, має господарство, яке не кинеш. Свекруха теж працює, їй ніколи. Тільки поради може роздавати, які мене дуже дратують.
От і коли про няню дізналася, тут же прийшла з докорами. Мовляв, ти дивися, яка пані, прислугу собі завела, а вона сина сама виростила, та ще й пелюшки вручну прала.
Я, звісно, рада за неї, але часи змінилися. Навіщо заганяти себе, як ломового коня, якщо є спеціальні люди, які готові допомогти. Так, нянька насолода не з дешевих, і мені довелося навіть взяти кредит.
Дякувати Богові, чоловік, коли дізнався, що взяла кредит у банку на цю справу, навіть пообіцяв сам виплатити. Тим не менш, я не здивуюсь, якщо під впливом свекрухи він змінить рішення. Вона ось-ось дізнається про кредит, і я уявляю, що почнеться.
— Поверніть гроші! — рішуче мовив Іван Сергійович і поставив пляшку з написом «Молоко» прямо…
— Люсю, ти своєму футболку братимеш? Навіть не думай, бери, не прогадай, знижки справді гарні.…
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як…
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не…
Останнім часом Юля ловить себе на тому, що кожна розмова з мамою дається їй дедалі…
— Та не їм я майонезу, бабусю. Ну не їм же! — Світланка вже вкотре…