Після народження першої дочки я пережила важку післяпологову депресію. І навіть зараз, коли я начебто повністю відновилася, не можу без жаху згадувати про перші місяці її життя.
Нині доньці два роки. Ми з чоловіком завжди говорили, що хочемо мати кілька дітей. Але зараз я вже боюся, що не впораюся.
Велика сім’я була нашою мрією, і чоловік у мене дбайливий, він у всьому підтримує мене. Я завжди можу покластися на нього.
Я знаю, що дуже його розчарую, якщо скажу, що передумала заводити другу дитину. Почуваюся винною. Що мені робити?
Марина, 37 років
— Чоловік, звісно, не згоден із моїм рішенням, йому маму шкода, тим паче що та…
Аліна сиділа на дивані з калькулятором і зошитом. Грудень лише почався, а в родинному чаті…
— Послухай, — суворо мовив тесть до Дмитра, — ми ж тебе до родини прийняли,…
Тишу недільного вечора в квартирі Павла та Олени розірвав дзвінок домофона. На екрані сяяло знайоме,…
Останнім часом Валентина Миколаївна на роботі в розмовах із колегами за чаюванням участі не брала.…
Здавалося, всі родичі раптом пройнялися пекучим інтересом до організації ювілею. У кожного була своя думка,…