Я дуже боюся набрати вагу. Ще пів року тому я почала худнути, сиділа на різних дієтах, могла взагалі нічого не їсти, рахувала калорії, ходила в тренажерний зал і займалася там до знемоги. Моя початкова вага була 59 кг при зрості 157 см, мені 18 років. У цій вазі я почувала себе чудово. Худнути я почала через свого хлопця. У липні 2021 року він пішов до армії, і до його приходу я хотіла схуднути. Кілька разів він казав мені, що треба трохи схуднути, що я повна, говорив, якщо буде в мені 45 кг, він на мені одружиться.
Хлопець мій навіть не замислювався, як його слова можуть зачепити мене, і що я всерйоз візьмуся за своє тіло. З листопада до березня я схудла на 14 кг, моя вага складає 45 кг, як він і казав. У мене зникли критичні дні, їх нема вже 4 місяці. До лікарні зверталася. Іноді викликаю блювоту, якщо з’їдаю дуже багато.
Я ніби розумію, що можу залишитися без дітей, але я все одно продовжую мало їсти і боятися набрати зайві кілограми. Моєму хлопцю тепер не подобається моє тіло, каже, що я надто худа. Я вже не знаю, що робити. Розумію, що треба залишити цю людину, але я його люблю.
У коледжі всі кажуть, що треба погладшати, вигляд не дуже, викладачі та одногрупниці кажуть, що раніше я була кращою. Якщо чесно при 59 кг я почувала себе набагато краще, ніж зараз. Коли я набираю 100-200 грам, я просто закочую істерику і нічого не їм, щоб вони пішли.
Я не можу сказати, що схожа на анорексічку, ні, я не настільки худа і кістки особливо не стирчать. Просто я зациклена на вазі і не можу припинити стежити за цим. Хочу мати гарну фігуру і бути найстрункішою у групі в коледжі. Читала багато про наслідки такого способу життя, але мене це взагалі не лякає. Я не знаю, що діється у мене в голові. Настрій змінюється щохвилини. Прошу вашої поради.
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…
Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати у…
— Питаю його: слухай, а що, в нас гроші закінчилися чи як? До зарплати ще…
— У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря,…
Галина вже й не пам’ятала, коли саме перестала чекати від свекрухи бодай чогось хорошого. Не…
Катруся з Михайлом і року не встигли прожити в злагоді під власним дахом, як до…