У мене вже третій рік чоловік працює з вахти, дізналася, що в нього з’явилася коханка, допомагає фінансово дітям, але іноді по 6 місяців нічого не дає, може, витрачає на свою коханку, ще постійно дорікає, що я мало заробляю грошей і дітям не допомагаю, а у всіх своїх невдачах звинувачує мене, в нас двоє дітей, живемо в селі, роботи нормальної немає, а до міста переїжджати — знову проблема, адже там немає житла та й роботу ще треба знайти

У мене вже третій рік чоловік працює з вахти, дізналася, що в нього з’явилася коханка. Чоловік перестав цікавитися мною як жінкою, хоча у шлюбі прожили 21 рік. Він постійно принижує, ображає, хоче розлучитися, вдома буває мало і рідко, останнім часом навіть телефоном не спілкуємося.

Чоловік допомагає фінансово дітям, але іноді по 6 місяців нічого не дає (може, витрачає на свою коханку). Ще постійно дорікає, що я мало заробляю грошей і дітям не допомагаю, а у всіх своїх невдачах звинувачує мене. В нас двоє дітей.

Старша донька навчається, отримує другу вищу освіту, молодша ще школярка, буду вступати через три роки, а в мене мінімалка, на яку не проживеш з дітьми. Живемо в селі, роботи нормальної немає, а до міста переїжджати — знову проблема, адже там немає житла та й роботу ще треба знайти.

У мене немає знайомих та родичів, які б змогли підтримати, допомогти. До того ж, у мене старенька мама, яку не залишиш одну в селі, вона гіпертонік, а додатковий стрес її звалить. Тому нічого їй не розповідаю про свої сімейні проблеми.

Начебто не дурна, маю вищу освіту, все розумію, а розрубати цей життєвий вузол не наважуюсь, хоча розумію, що жити в депресії — найдорожче, треба кардинально все змінювати, розлучитися, змінити місце проживання, роботу і може ще зустріти нове кохання. Сподіваюся, що ця чорна смуга закінчиться.