— Я не піду, — Оля вперто подивилася на матір, — Чого я там забула?
— Не «чого», а «що», — поправила Ірина, і уточнила, — «Що забула».
— Та яка різниця? Головне — суть, а суть у тому, що я не піду на це весілля ні за які смаколики!
— Які ще «смаколики»? — Ірина вирішила дотиснути доньку, і гнула свою лінію «дурнуватої матусі», — Ти у нас однією травою харчуєшся, он, уже позеленіла вся! Якщо ти з’їси щось солоденьке, я, мабуть, відстану від тебе з цим, як ти кажеш, весіллям!
Вона подивилася на доньку, внутрішньо сміючись: подивимося, чия візьме, мене ніхто не переупрямить, навіть власна донька, схожа на матір як дві краплі води, ну, хіба що на двадцять років молодша.
Ольга задумалася, навіть саме слово «смаколик» викликало в неї підвищене слиновиділення: смаколик хотілося нестерпно. Будь-який, які чудово вдавалися бабусі, хоч яблучно-лимонні.
Але ні, вона повинна витримати, два з половиною зайвих сантиметри на талії мають зникнути до наступного четверга. Інакше вона не пройде цей клятий кастинг, а Артем, обмірявши її талію стрічкою, знову криво посміхнеться:
— Ну ти й розжиріла! Куди тебе приткнути з такими параметрами, макарони хлібокомбінату рекламувати?
Олі не хотілося рекламувати макарони, та й узагалі рекламувати щось! Їй хотілося бути як Поліна Притенко, модель, яка підкорила світові подіуми і красувалася на обкладинках крутих журналів. А талія у Поліни 58 см., не те в не ї — 62,5 см.!
Артем поблажливо сказав:
— Ну хоч до 60 см. дотягни, чи що!
Дівчина зітхнула, подивившись на матір:
— Інакше не відстанеш, так? Гаразд, піду. Але якщо якась тітка Аня або тітка Маша затягнуть пісню, мовляв, нічого не їж, кістки стирчать — я одразу ж піду!
— Домовилися, — несподівано поступливо погодилася Ірина, — Ніхто тебе чіпати не буде. Але й ти не сиди з похмурим виглядом, немов послугу робиш.
— І як це в тебе виходить? — Оля встала, — Все одно свого доб’єшся!
Вона вийшла з кімнати, а мати подивилася їй услід і задумливо пробурмотіла:
— Все, та не все. Ще б тебе їсти змусити…
Заміж виходила одна з численних троюрідних сестер. Оля з нею практично не спілкувалася, але хіба з матір’ю посперечаєшся, для неї родинні зв’язки були багато значущим у житті чинником.
Весілля виявилося веселим. Ірині подобалося майже все, від шикарної сукні нареченої до щасливої фізіономії нареченого, вона отримувала щире задоволення від спілкування з родичами, брала активну участь у конкурсах.
Не подобалося їй тільки одне — настрій рідної доньки. Хоч Ольга й обіцяла поводитися добре, у неї це погано виходило. Гаразд, подумала Ірина, ще не вечір.
Молоді було багато, друзі нареченого активно фліртували з подружками нареченої. Деякі з хлопців намагалися підійти до Ольги, адже та була однією з найсимпатичніших із присутніх дівчат.
Але вона холодно всіх відшивала, в результаті від неї відв’язалися, зробивши закономірний висновок:
— Зарозуміле дівчисько!
І тільки один хлопець, якого всі звали Гаріком, не полишав спроб розворушити Олю, вже дуже вона йому сподобалася:
— Слухай, ти що така зла?
Але незабаром і йому набридло, сенс битися лобом об стіну? Ведучий оголосив, що зараз наречена кидатиме букет.
Дівчата стовпилися юрбою, і серед них — Ірина. А що, подумаєш, сорок один, вона ще ого-го, фору будь-якій молодій дасть! І ось наречена кинула букет, дівчата, завищавши, кинулися до нього, але… Іра підстрибнула вище за всіх, даремно чи що колись грала за баскетбольну команду університету?
Невловимий рух кінчиків пальців, і букет, змінивши траєкторію, полетів прямо до Ольги, яка сиділа за столом, влупивши ту прямо по голові.
Така ситуація нікому не сподобалася, навіщо букет цій буці, яка і не посміхнулася жодного разу за вечір, і взагалі не прагнула його зловити. Але весілля покотилося далі, інцидент був забутий.
Коли Ірина вкотре кинула погляд за стіл, де сиділа донька, тієї на місці не виявилося. Зник і букет, чому Іра чимало здивувалася: невже взяла?
Потім, вирішивши, що Оля дівчинка доросла, і контроль — зайве, жінка вирішила відпустити ситуацію. Тим часом Гарік йшов коридором ресторану, шукаючи відповідне місце, куди можна буде пізніше заховати вкрадену наречену.
Раптово він почув ридання, такі гіркі, що він ні хвилини не сумніваючись, штовхнув двері. Прямо на підлозі сиділа та сама Ольга, яка йому так сподобалася на початку вечора. Першим поривом було вийти, але хлопець переборов себе:
— Ти чого сльози ллєш, образив хтось?
Дівчина нічого не відповіла, заридала ще сильніше. Гарік присів навпочіпки:
— Та що з тобою?
Ольга щось пробурмотіла, і йому здалося, що він почув:
— Що?! Так столи повні, їж, чого хочеш!
— Не «чого», а «що», — Оля намагалася взяти себе в руки.
— Чччого? — Гарік заплескав віями, які, на Ольгине здивування, виявилися абсолютно дівчачими, пухнастими і довгими.
— У мене мама філолог, постійно мене виправляє, — раптово пустилася в пояснення Оля, — Якби вона була тут, неодмінно сказала б «їж, що хочеш», а не «чого».
— Так я правильно розчув? — Гарік уважно подивився на дівчину, — ти сказала, що хочеш їсти? Чому ж тоді не їси?
— Я на дієті. Мені за п’ять днів потрібно схуднути, розумієш? Я і на весілля йти не хотіла через це, мама практично змусила.
— З глузду з’їхала? Куди тобі худнути? — Гарік встав і рішуче промовив, — Нікуди не йди, я зараз.
Оля знизала плечима, мовляв, куди я подінуся, в такому заплаканому вигляді? Через якийсь час хлопець повернувся. В одній руці в нього була велика тарілка з різною смакотою, у другій — виделка і пляшка вина.
— Не знаю, що ти любиш, узяв усього потроху. І напівсолодке, любиш таке? Тільки склянку не взяв.
— Я все люблю, — несподівано зізналася дівчина, — Я взагалі їсти люблю.
Спочатку боязко, потім усе сміливіше, вона почала їсти.
— Я зараз принесу келихи, — Гарік знову піднявся, але Оля замотала головою:
— Не треба, давай так пити.
Так вони й сиділи на підлозі, пили по черзі. Відпивши ковток, Гарік витирав горлечко хусткою і передавав пляшку Олі. Отримуючи пляшку назад, він горлечка не витирав, і Олі це навіть сподобалося.
— Так навіщо тобі дієта, я не зрозумів, — Гарік запитально глянув на дівчину, — Я такої красуні взагалі ніколи не бачив!
— Я хочу стати моделлю, — зізналася Оля, — наступного четверга відбір, а кастинг-директор сказав, що в мене талія на два з половиною сантиметри ширша, ніж потрібно, розумієш?
— Ні, не розумію. Ти маєш чудовий вигляд, тільки… — він пом’явся, — Ти не образишся? Тільки зла якась.
Оля, сита і трошки сп’яніла, блаженно посміхнулася:
— Будеш тут злий, коли цілими днями тільки про їжу й думаєш… Ой, здається, я вже сп’яніла. Ходімо танцювати?
Гарік допоміг дівчині встати, вони пішли до дверей і раптом вона схаменулася:
— Ой, букет забула. Уявляєш, упав просто на голову. Це ж стало поштовхом для того, щоб я розплакалася. Подумала… Тільки не смійся, гаразд? — і побачивши, що хлопець згідно кивнув головою, повільно, буквально по складах вимовила, — Подумала, а чи смачний він…
…Ні на який кастинг у четвер Оля не пішла. Так і сказала матері:
— До біса! Модельний бізнес не для мене, я їсти хочу! І взагалі, мене Гарік у четвер у кіно запросив!
Ірина приховала радісну посмішку від доньки, але коли та втекла, зателефонувала нашій спільній двоюрідній сестрі, матері нещодавньої нареченої, і дала волю почуттям:
— Усе склалося набагато краще, ніж я розраховувала! — вона подумала і додала, — Сподіваюся, і політ букета не дарма скоригувала!
P.S. Для любителів хеппі-ендів додам: Оля і Гарік одружилися через вісім місяців після знайомства.
