Я народився у 2004 році в сім’ї з дуже гарним статком. Батько мій — бізнесмен із 90-х та 2000-х, а мама працювала бухгалтером до зустрічі із батьком. Потім мати перестала працювати. Тато з нами ніколи не жив. Мати казала, що він дуже багато працює. Я був маленьким і не надавав цьому особливого значення. Адже коли він приїжджав до нас на пару днів, ми їхали на шашлики, багато часу проводили разом.
Все було добре, доки я в 10 років випадково, через свою допитливість, взяв паспорт батька. Він був одружений вже 20 років, і, як ви розумієте, не на моїй мамі. Пам’ятаю, як зараз, що протягом тижня, я чекав до ночі, поки всі заснуть і починав плакати.
Мамі нічого не сказав, як і батькові. Продовжував жити так само, вдаючи, що нічого не знаю. У 2013 році у батька почалися проблеми зі здоров’ям. Принаймні мені так сказала мама. Ці проблеми тривали три-чотири роки. Вони закінчилися, він приїхав, все стало на свої місця. Зрештою, я заліз в інтернет, написав ПІБ свого батька, і натрапив на статтю, де дізнався, що його посадили за хабар. Знову шок, знову сльози, знову мовчу.
Після терміну він став зовсім іншим. Тепер з кожним місяцем ми бачилися дедалі менше. Нині мені 18 років. Батька я бачив останній раз два роки тому. Цього року він навіть не подзвонив на мій день народження. Дізнався, що мама знала, що мій батько одружений, але любила його, тому вирішила народити мене. Але це не зовсім те, що мене турбує.
Цього року я закінчив школу, здав ЗНО на 197/200 (середній бал). Вступив до одного з найкращих приватних університетів у країні. Моє навчання оплачувала бабуся, яка вже 15 років мешкає за кордоном. Ключове слово – оплачувала.
Я, щоб мати кишенькові гроші, підробляю репетитором з математики та англійської мови. Як виявилося, поєднати підробіток та університет не так уже й легко. Я завалив кілька тестів, думав, що потім виправлю. Мені зателефонували і сказали, що якщо так далі піде, то мене відрахують, бо в мене недостатньо балів, щоб прийти на іспити.
Ось такі от справи. Нагадаю, що мати не працює, нас забезпечує бабуся. І вона дуже сподівалася, що я розумний хлопець, зможу сам собі заробляти на життя і зрештою забезпечувати свою маму. І, чесно, я так і хотів. Але не вийшло. Бабусі 70 років. Досі працює дитячою нянею за кордоном, і я дуже їй вдячний за все, бо якби не вона, ми б із мамою не вижили б.
Дуже злий на себе. Нема бажання нічого робити. Навіть від великої частини своїх учнів відмовився, залишив двох, з якими мені найприємніше працювати.
