Довго шукала роботу, потім довелося поміняти кілька, натомість набралася і досвіду роботи, і досвіду спілкування з людьми. Щоправда, не завжди позитивного.
З однієї роботи довелося піти саме через колектив, що складався з одних жінок. Постійні плітки, доноси начальству мені набридли, і довелося шукати нову роботу.
Я не дуже й шкодувала, там окрім таких колег і зарплата була маленька, що лише прискорило моє звільнення. Завідувач навіть не здивувався, що я звільняюся, пропрацювавши лише кілька місяців, лише сказав: «У нас ніхто довго не затримується».
Що він мав на увазі, я не стала розпитувати. У компанії, де я працюю зараз, мене спочатку все влаштовувало.
Хороший колектив, зарплата та головне, посада начальника відділу. Моєю роботою теж були всі задоволені, і я подумала, що нарешті пощастило і мені.
Але через півроку керівник почав просити затриматися після роботи всім відділом, сказав, що багато роботи. Претензії з цього приводу всі висловлювали, звичайно ж, мені можна подумати, що мені таке рішення начальства дуже подобається, що тільки у них усіх сім’ї, а я можу сидіти на роботі цілодобово.
Крім того, що мені ще доводиться сидіти і після роботи на будь-яких нарадах, на яких говориться майже одне й те саме: мало працюємо. На одній з нарад керівник сказав, що наприкінці місяця треба всім вийти ще й у суботу, пообіцяв заплатити за цей день окремо.
Коли весь колектив обурився і відмовився вийти, було сказано, що ми працюємо на компанію, а не компанія на нас і кому не подобається, може звільнятися. Іти ніхто не поспішав, де знову шукати роботу, та й немає гарантії, що на новому місці все буде не так.
Я вже зі свого досвіду знаю, що на кожній роботі свої недоліки і доводиться миритися з цим, хіба що піти і спробувати працювати на себе. А ви що думаєте стосовно роботи на якій потрібно затримуватися?
Христина розлучилася пів року тому. Звісно, колишнього чоловіка жінка зі своєї квартири негайно виставила, та…
Заміж Юлія вийшла дванадцять років тому за коханого Антона. Родина в них чудова, виховують десятирічного…
– Щойно мати її, моя колишня сваха, «відійшла на вічний спочинок», Люда сина висселила в…
Максим під'їхав до старої п'ятиповерхівки й припаркувався так, щоб номери не впадали в око. Похмуро…
Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що скоро осінь. Не збирався він здаватися.…
Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо, не…