Довго шукала роботу, потім довелося поміняти кілька, натомість набралася і досвіду роботи, і досвіду спілкування з людьми. Щоправда, не завжди позитивного.
З однієї роботи довелося піти саме через колектив, що складався з одних жінок. Постійні плітки, доноси начальству мені набридли, і довелося шукати нову роботу.
Я не дуже й шкодувала, там окрім таких колег і зарплата була маленька, що лише прискорило моє звільнення. Завідувач навіть не здивувався, що я звільняюся, пропрацювавши лише кілька місяців, лише сказав: «У нас ніхто довго не затримується».
Що він мав на увазі, я не стала розпитувати. У компанії, де я працюю зараз, мене спочатку все влаштовувало.
Хороший колектив, зарплата та головне, посада начальника відділу. Моєю роботою теж були всі задоволені, і я подумала, що нарешті пощастило і мені.
Але через півроку керівник почав просити затриматися після роботи всім відділом, сказав, що багато роботи. Претензії з цього приводу всі висловлювали, звичайно ж, мені можна подумати, що мені таке рішення начальства дуже подобається, що тільки у них усіх сім’ї, а я можу сидіти на роботі цілодобово.
Крім того, що мені ще доводиться сидіти і після роботи на будь-яких нарадах, на яких говориться майже одне й те саме: мало працюємо. На одній з нарад керівник сказав, що наприкінці місяця треба всім вийти ще й у суботу, пообіцяв заплатити за цей день окремо.
Коли весь колектив обурився і відмовився вийти, було сказано, що ми працюємо на компанію, а не компанія на нас і кому не подобається, може звільнятися. Іти ніхто не поспішав, де знову шукати роботу, та й немає гарантії, що на новому місці все буде не так.
Я вже зі свого досвіду знаю, що на кожній роботі свої недоліки і доводиться миритися з цим, хіба що піти і спробувати працювати на себе. А ви що думаєте стосовно роботи на якій потрібно затримуватися?
