— І як же ви відпочили? – Ольга Юріївна мала на увазі нашу міні відпустку, – Як їздили в Лебедівку? До яких друзів? З глузду з’їхали?
— Мама, – втомлено пояснює вкотре Діана, – це наше життя, якого може завтра і не бути. Живемо, тут і зараз. Як хочемо. Ми молоді, нам захотілося, ми й поїхали. У чому проблеми?
— У чому проблеми? – не здається Ольга Юріївна, – У тому, що вам зараз не по кишені всякі такі поїздки!
Ні, Діана та її чоловік Максим не просять грошей у батьків, живуть самі, крутяться самі. Проблему бачить мама Діани. Втім, у цьому питанні в неї зі свахою Вірою Іллівною повна одностайність. Немає в молодих грошей. І крапка. І не повинні вони катати їх ні в Лебедівки, ні просто за місто навіть. Треба збирати кошти.
Діана з Максом одружені 7 років. 5 років виповнилося їхньому синові. Якого, до речі, теж бабусям не підкидають. Якщо тільки ті самі просять залишити хлопчика на день-два. Катаються молоді й справді, багато. Кожного місяця хоча б раз за місто в якийсь комплекс з басейном, влітку минулі роки до моря, просто у вихідні з друзями на шашлики.
— 3 роки тому ми з Максом узяли іпотеку, – пояснює Діана, – узяли трикімнатну квартиру, бо плануємо і ще дитину. Я тоді ще в декреті сиділа, але чоловік добре отримує. Платіж у нас щомісячний не маленький – понад 40 тисяч на місяць. На 25 років. Але ми розраховували свої сили, думали що впораємося.
— У вас борги величезні, – переконує сина Віра Іллівна, – добрі люди обмежуються в усьому, але віддають банку все до копієчки, а ви пропалюєте життя. Невже самим хочеться жити так всі 25 років?
— Адже можна ж відмовитися від шику і виплатити все років за 10? – постійно нагадує свахі Ольга Юріївна, – економія ж буде на відсотках. Навіщо банку дарувати такі гроші, якщо можна цього уникнути.
— Минулого року до сварки дійшло, – каже Діана, – чоловік зібрався мене з дитиною відправити в Грецію на відпочинок. Так нам увесь мозок проїли, що краще б ми ці гроші в банк віднесли.
— Розплатитеся, тоді й житимете, і по морях розгортатиметеся, – вважають мами. А діти з ними не згодні.
— Мені зараз 31 рік, – каже Діана, – Максу 34. Через 10-15 років, якщо ми від усього відмовимося, нам буде вже за сорок, а то й під 50. Жити хочеться зараз, а не тягнути сумне існування, економлячи кожну копійку. Що побачить наш син? Літо на асфальті? Продукти по акції? Постійний стрес? Ми молоді, ми можемо собі дозволити й іпотеку платити, і повезти дитину хоча б раз на відпочинок. Чому на догоду думці мам маємо відмовитися від бажань і відкласти задоволення мало не на старість? Так, я і в декрет ще сходжу років через 5. Ми впевнені, що впораємося.
— Який декрет! – вже зараз стогнуть наші мами, – А якщо з Максом що? Або з роботою в нього труднощі виникнуть? Ви зовсім про це не думаєте. Зараз гроші є, а впевнені ви в тому, що років за 10 ви так само легко викроїте з сімейного бюджету півсотні тисяч?
— А ви впевнені, – відповідають діти, – що років через 10-15 у нас будуть сили, гроші та здоров’я, щоб їздити відпочивати?
— Ми вам у спадок боргів не залишимо, – каже Ольга Юріївна, – а от ви синові й невідомій ще другій дитині – запросто! Може їм доведеться через 22 роки гасити цю іпотеку, хай їй грець? І тільки через те, що тато з мамою відпочивати любили дуже, а не економити. І не треба прикриватися вивезенням дитини на моря. Вона і на дачі біля річки так само б чудово провела літо. Тільки безкоштовно.
— Я не хочу щоб мій син відпочивав біля річки, – вступає в розмову Максим, – я біля річки в селі в бабусі навідпочивався свого часу, поки ви з батьком відкладали на купівлю двокімнатної квартири замість однокімнатної. Річка 3 метри завширшки, по коліно глибиною. Зате без відсотків, зате не в борг. А я мріяв побачити море, цікаві міста. Я навіть із класом не поїхав свого часу на екскурсію до Криму, у нас грошей не було. Своїй дитині я такого не хочу.
Ось така ворожнеча поколінь.
Як правильно? Економити, відкласти життя на потім, зате виплатити борги раніше? Чи мають рацію Діана та її чоловік, жити треба зараз, сьогодні. І не тільки самим, а й їхньому синові, якому батько не бажає замість морів відпочинку в бабусиному селі?
