Я не хочу заслуговувати на любов і виправдовувати якісь бажання та надії батьків

Як порозумітися з мамою, для якої я завжди погана.

Мама вічно критикує, оцінює мої дії та видає свої фантазії за дійсність. Що б я не зробила і як би їй не допомагала, її завжди щось не влаштовує.

Радитися з нею у свої 18 років я не бачу сенсу. Забезпечувати мене вони (мама та тато) вирішили, поки я не закінчу навчання, а працювати заборонили. Поставили ультиматум, або навчання, або робота.

У будинку жити просто неможливо, тому що на себе мені часу не вистачає, весь час потрібно комусь приготувати чай, посидіти з молодшими або помити ложку в раковині.

Окремо мені не дають жити. Весь час намагаються контролювати мій сон, прийом їжі, навіть коли я ходжу до туалету. Коли я кажу, що не можу чи не хочу щось робити, то мені дорікають за безпорадність і егоїзм.

Чую на свою адресу неповажні та образливі висловлювання, але мені весь час повторюють, що вони не мають часу розмовляти на тему мого дискомфорту.

Коли я намагаюся налагодити стосунки з мамою, вона каже, що вона не має проблем зі мною, що все чудово. Але ж я відчуваю, що це не так.

Я все розумію, навіть образи із травмами пропрацювала. Але я дуже втомилася. Підкажіть, будь ласка, що можна зробити у цій ситуації? Як порозумітися з людиною, яка вічно говорить, що я погана, що б я не робила і як би себе не поводила?

Я не хочу заслуговувати на любов і виправдовувати якісь бажання та надії батьків. Мені воно не потрібне. Але з кожним днем ​​ситуація все важча для мене.

Владислава, 18 років