Я пережила страшну зраду, мій чоловік закрутив роман на боці, та не з кимось, а з моєю сестрою. Було важко в емоційному плані розлучення, насамперед для мене, з боку чоловіка я не бачила реальних переживань. А далі нервові розлади та спроби вибратися.
Не можу сказати з упевненістю, що вибралася з цієї ями, але впоралася з багатьма проблемами. Нервів вже немає, життя цвіте та пахне, є друзі та подруги, є улюблені хобі, є робота, яка реально подобається, та приносить задоволення у плані самореалізації.
А ось особистого життя немає, не знаю, на жаль, чи на щастя. Напевно, просто перегоріла емоційно. Більше немає потягу та бажання до всіх цих речей на кшталт романів, сім’ї та іншого, материнський інстинкт теж успішно заснув, хоча мені немає навіть 30 років, і навіть флірту та подібних речей вже теж не хочеться.
Скажу чесно, я щаслива, я задоволена своїм життям, болю, образи та жалю вже немає, і живеться мені спокійно та добре. Про колишнього чоловіка і сестру можу сказати не багато, я їх пробачила, але спілкуватися з сестрою це вище за мої сили.
З тих пір ми не бачилися, і зізнатися чесно я і не хочу її бачити і спілкуватися, я просто не уявляю, як це після всього, що було, це якось неприродно. Можу так само сказати, що певною мірою їм повернувся бумеранг, причому сестрі чомусь більшою мірою, ніж колишньому чоловікові, якась дивна вона, мабуть, ця справедливість.
По-перше, у них з’явилася спільна дитина, хвора і лежача, а по-друге, довго вони жити разом не змогли, мабуть, човен щастя розбився об рифи великих реальних проблем і труднощів життя.
Вони почалаи скандалити дуже сильно, і в результаті вона його вигнала і після подала на розлучення, миритися ніхто не хотів, тому розлучення пройшло без проблем. Він платить аліменти, а вона тепер живе лише для дитини, зі своїм особистим життям їй довелося попрощатися зовсім.
Він же наскільки я знаю, живе зараз поки що один, зрідка відвідує дитину і платить аліменти. Вважаю, що йому бумеранг не прилетів. Ну, ось таке воно життя, і якось так воно вийшло?
