Я після розлучення залишилася на вулиці з двома дітьми без житла, та ще й з немовлям на руках. Аліменти отримувала копійчані. Знайшла няню, зняла кімнату (9 кв. м. загалом).
Колишній чоловік хоч і не ображав, але був гравець та гуляка. Так прожила 5 років без сторонньої допомоги. Потім вийшла заміж. У другого чоловіка теж житла не було, блукали квартирами 6 років.
Народили спільну дитину і за допомогою материнського капіталу та кредиту купили хиле житло. І ось за весь час, що ми з ним живемо, не було жодної спроби заробити більше, щоб вилізти з бідності або заробити на велику квартиру.
А я і до декрету і після працювала на тяжкій роботі і отримувала більше за нього. І ось досі не видно просвіту. Мої проблеми ще з дитинства. Мою маму ображав вітчим.
Я її не раз питала, чому вона терпить, вона казала: «ось виростеш і зрозумієш». Виросла, була одружена, але досі не розумію і ніколи не зрозумію, чому потрібно терпіти таке до себе ставлення.
Я ніколи не дозволю ображати себе. Але не знаю, як змусити чоловіка більше заробляти.
