Я після розлучення залишилася на вулиці з двома дітьми без житла, та ще й з немовлям на руках. Аліменти отримувала копійчані. Знайшла няню, зняла кімнату (9 кв. м. загалом).
Колишній чоловік хоч і не ображав, але був гравець та гуляка. Так прожила 5 років без сторонньої допомоги. Потім вийшла заміж. У другого чоловіка теж житла не було, блукали квартирами 6 років.
Народили спільну дитину і за допомогою материнського капіталу та кредиту купили хиле житло. І ось за весь час, що ми з ним живемо, не було жодної спроби заробити більше, щоб вилізти з бідності або заробити на велику квартиру.
А я і до декрету і після працювала на тяжкій роботі і отримувала більше за нього. І ось досі не видно просвіту. Мої проблеми ще з дитинства. Мою маму ображав вітчим.
Я її не раз питала, чому вона терпить, вона казала: «ось виростеш і зрозумієш». Виросла, була одружена, але досі не розумію і ніколи не зрозумію, чому потрібно терпіти таке до себе ставлення.
Я ніколи не дозволю ображати себе. Але не знаю, як змусити чоловіка більше заробляти.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…